ПРОРОСІЙСЬКА «АЛЬТЕРНАТИВА» МЕРА КИШИНЕВА?

Нещодавно, у низці публікацій повідомлялося, що мер Кишинева Іон Чебан отримав заборону на в’їзд до Румунії та, відповідно, в зону Шенгену на кілька років. Причиною стали підозри у зв’язках з проросійськими мережами впливу та з особами, які перебувають під наглядом румунських і європейських спецслужб. Цей факт свідчить про наявність серйозних застережень з боку сусідніх держав щодо його політичної та безпекової доброчесності.

Такі обмежувальні заходи рідко застосовуються без наявності ґрунтовних підстав, навіть якщо вони не супроводжуються публічним кримінальним провадженням. Це вказує на певний рівень оперативної інформації у спецслужбових каналах, яка не завжди стає публічною, але лягає в основу превентивних кроків.

Згідно з матеріалами журналістів, діяльність Чебана як мера Кишинева неодноразово пов’язувалася з: потенційними контактами з фігурами, котрі згадуються у розслідуваннях як учасники схем фінансування проросійських протестів та політичних акцій; участю у проєктах і партнерствах, які, за твердженнями аналітиків, мали паралельне фінансування або політичну підтримку з боку структур, пов’язаних із Москвою.

У низці журналістських розслідувань наголошується, що його політична сила не завжди чітко дистанціювалася від російської риторики та могла використовувати тематичні меседжі, співзвучні з проросійським порядком денним у Молдові.

Зважаючи на його більш давнє політичне минуле, все виглядає цілком закономірно.

Іон Чебан розпочав свою кар’єру в Партії комуністів Республіки Молдова, де вже тоді виступав за зближення з Росією. У 2011 році він уперше став депутатом, а невдовзі виступив одним з організаторів масових протестів проти проєвропейської коаліції. Після виходу з ПКРМ приєднався до соціалістів Ігоря Додона, де отримав посаду секретаря з ідеології й закріпився як головний «рупор» антиєвропейських гасел.

У 2014 році Чебан активно виступав проти Угоди про асоціацію з ЄС, координував акції навіть у Брюсселі та підтримав референдум у Гагаузії щодо «митного союзу». Його політична кар’єра продовжилася у парламенті, а згодом – у муніципальній раді Кишинева. Саме там він підготував ґрунт для боротьби за посаду мера: у 2018-му зазнав поразки, але вже в 2019 році здобув перемогу і очолив столицю.

Попри підтримку ПСРМ на початку своєї мерської каденції, у 2021 році Чебан оголосив про вихід із партії й створення власної структури – Національний альтернативний рух (MAN). Формально він заявив про зміну риторики на проєвропейську, але американські санкції 2022 року прямо вказували на зв’язки MAN із кремлівськими спробами впливати на політичні процеси через посередництво агента ФСБ Юрія Гуділіна. Журналісти також неодноразово фіксували непрямі контакти Чебана з російськими консультантами у попередніх кампаніях.

Додатковий вимір політичної активності Чебана – «Дні Кишинева в діаспорі». Якщо у 2021–2022 роках подібні заходи проводилися лише в Румунії, то вже з 2023 року географія різко розширилася: концерти організували також в Італії, Австрії та Іспанії. На ці акції з муніципального бюджету виділялися десятки мільйонів леїв, попри брак прозорості у звітах про витрати. У 2025 році подібний захід відбувся у Венеції, що цілком логічно: там проживає значна громада молдован, яка може стати важливим електоральним ресурсом.

Чебан пояснює такі заходи «відповіддю на запити діаспори», але критики вбачають у них політичну кампанію MAN за рахунок кишинівських платників податків.

Отже, політична еволюція Іона Чебана – це шлях від відверто проросійського ідеолога до «нового проєвропейця», якого однак продовжують підозрювати у тісних контактах із кремлівськими структурами. Його зусилля поєднати публічний імідж євроінтегратора з прихованими каналами впливу виглядають суперечливими, а відсутність прозорості у фінансуванні лише підсилює сумніви. Для сусідів і партнерів РМ він залишається радше фігурою ризику, ніж надійності.

Олександр Руснак