«ПОВЕРНЕННЯ» ПЛАХОТНЮКА

13 серпня Апеляційний суд Афін ухвалив резонансне рішення – погодився на екстрадицію колишнього лідера «Демократичної партії Молдови» Володимира Плахотнюка до Кишинева. Формально остаточне слово ще залишається за Міністерством юстиції Греції, яке має затвердити або відхилити рішення суду. Проте, якщо перешкод не виникне, вже найближчими тижнями найвідоміший молдовський олігарх може опинитися на батьківщині, де проти нього відкрито низку кримінальних справ.

Рішення суду стало несподіванкою для більшості політичних сил у Молдові. Адже ще донедавна Плахотнюк, який залишив країну в червні 2019 року після падіння свого уряду, вважався фактично «недосяжним». Його перебування у США, Туреччині, Північному Кіпрі та Об’єднаних Арабських Еміратах супроводжувалося чутками про численні паспорти, імена прикриття та потужний захист. Здавалося, що молдовська влада більше веде політичні дискусії навколо його імені, ніж реально прагне його повернення.

Арешт в Афінах

22 липня цього року стало відомо, що Плахотнюка затримали в аеропорту Афін, коли він намагався вилетіти рейсом до Дубая. Разом із ним поліція затримала колишнього депутата Костянтина Цуцу – ще одного відомого представника «старої гвардії» Демпартії. Ця новина одразу підірвала молдовський інформаційний простір. Прихильники правлячої партії «Дія і солідарність» (PAS) заговорили про «історичний шанс» відновити справедливість, а президентка Майя Санду закликала зробити все, аби екстрадиція відбулася якомога швидше.

Провладні ЗМІ навіть назвали цей арешт «передвиборним подарунком» для PAS, яка готується до парламентських виборів 28 вересня. Адже сам факт арешту і перспектива повернення втікача-олігарха може мобілізувати виборців навколо чинної влади, показати її як силу, здатну довести до кінця справу боротьби з корупцією.

Втім, майже відразу з’явилися альтернативні версії. Дехто заговорив, що Плахотнюка можуть видати не Молдові, а Росії, де проти нього також порушено справи – зокрема за виведення з російської банківської системи мільярдів доларів у рамках так званої «Landromat affair». У Москві йому вже винесли заочний вирок – 20 років ув’язнення. Існує припущення, що Кремль міг би використати Плахотнюка як інструмент тиску на Молдову, подібно до того, як це роблять через Ілана Шора.

Голос самого олігарха

Неочікуваним стало і те, що Плахотнюк після арешту вийшов із публічним зверненням. У соцмережах з’явився його аудіозапис, де він заявив про намір добровільно повернутися на батьківщину. Ба більше, він наголосив, що ще 25 липня подав до влади Греції запит про екстрадицію до Молдови. На його думку, офіційний Кишинів навмисно затягує процедуру, щоб він не зміг повернутися до початку виборчої кампанії й балотуватися в депутати.

У зверненні він прямо звинуватив нинішнє керівництво країни в маніпуляціях: мовляв, влада боїться його повернення, оскільки він здатний «розкрити правду» і пред’явити компромат на багатьох високопосадовців.

Ці слова одразу спровокували хвилю дискусій. Адже офіційна позиція влади була такою: процес триває, документи готуються, суд і Мін’юст Греції мають ухвалити рішення. Але вже наступного дня після заяви Плахотнюка молдовська прокуратура справді активізувалася – надіслала додаткові документи до Афін, а Міністерство юстиції підтвердило офіційний запит. Це дало підстави багатьом експертам вважати, що Плахотнюк не бреше повністю: можливо, його повернення в Кишинів справді не було пріоритетом для влади.

Політичні ризики

Чому ж так? Експерти пояснюють: попри численні звинувачення, переконливих доказів проти Плахотнюка, які б витримали серйозний судовий процес, у влади небагато. Тому є великий ризик, що повернення олігарха не принесе швидкого «політичного тріумфу», а навпаки обернеться поразкою. Якщо суд у Кишиневі не доведе його вину, він зможе використати це як доказ політичних переслідувань і повернути собі образ «сильного менеджера», який колись тримав під контролем усю країну.

Сам Плахотнюк, судячи з його слів, налаштований агресивно. Він закликав колишніх соратників «створити єдиний фронт проти нинішньої влади». І невипадково вже через кілька днів активізувалася структура «Про Молдова» під новою назвою «Сучасна демократична партія Молдови» – фактичне відгалуження колишньої «Демпартії». Багато хто переконаний, що саме через цю силу він планує організувати своє політичне повернення.

«Рука Кремля» чи «рука Вашингтона»?

У публічному просторі активно обговорюється питання: хто стоїть за цим раптовим «камбеком»?

Версія 1 – Москва. У 2021 році розслідувачі вже писали, що Плахотнюк таємно відвідував Москву під чужим ім’ям, зустрічався з заступником керівника адміністрації Путіна Дмитром Козаком. У Кремлі розглядали його як людину, здатну домовлятися й водночас мати вплив на багатьох у Молдові. Не виключено, що нині Росія знову вирішила зробити ставку на нього, щоб дестабілізувати ситуацію перед виборами.

Версія 2 – Вашингтон. Колишній міністр юстиції Фадей Нагачевський прямо заявив, що Плахотнюк «повертається під гарантії США». Олігарх свого часу мав тісні зв’язки з американськими структурами, а деякі його бізнеси досі пов’язані зі США. Теоретично він міг домовитися про підтримку в обмін на певні послуги чи лояльність.

Версія 3 – особисте рішення. Частина аналітиків вважає, що ніяких «світових змов» немає. Просто перебуваючи за кордоном, Плахотнюк поступово втрачав ресурси та контроль, а його можливості обмежувалися. Тому він вирішив повернутися й боротися за своє майбутнє на «домашньому полі», де він знає систему, має зв’язки та все ще певний вплив.

Можливі наслідки для виборів

Повернення Плахотнюка напередодні парламентських виборів здатне серйозно змінити розклад сил. Якщо йому вдасться навіть тимчасово мобілізувати частину старого електорату «Демпартії», PAS ризикує втратити монополію. З іншого боку, сам факт його появи може посилити антимонопольні настрої й змусити виборців згуртуватися навколо Майї Санду, аби не допустити реваншу старих корупційних еліт.

Негативний бекграунд Плахотнюка теж відіграє свою роль. Багато громадян пам’ятають його як «ляльковода», який контролював суди, парламент, медіа та силові структури, був причетний до рейдерських атак і корупційних схем. Його ім’я пов’язують і зі «зниклим мільярдом» із банківської системи. Опоненти наголошують: повернення такої фігури може означати реванш олігархічного правління.

Але паралельно з цим з’являється ностальгійна риторика: мовляв, «за Плахотнюка була стабільність і порядок», «вулиці були спокійнішими, бізнес мав правила гри». Ця пам’ять може зіграти на його користь, особливо серед старших виборців.

Висновки

Ситуація навколо екстрадиції Володимира Плахотнюка – це справжній тест для молдовської влади. Якщо його привезуть до Кишинева й зможуть довести справи до кінця, це стане доказом серйозності курсу на боротьбу з корупцією. Якщо ж процес розвалиться, або ж він використає повернення для політичного камбеку, це може стати найбільшим викликом для правління Майї Санду з моменту її приходу до влади.

Очевидно одне: незалежно від того, буде він підсудним чи кандидатом, сама поява Плахотнюка у інформаційному просторі Молдови вже змінила передвиборчий ландшафт і змусила всі політичні сили рахуватися з цим фактором.

Олександр Руснак