АГРЕСОРУ ТУТ НЕ МІСЦЕ: ЧИ ВИЖЕНУТЬ рОСІЮ З ООН?

Українське МЗС ініціює процес доведення незаконності російського перебування в статусі постійного члена Ради Безпеки ООН. «росія багато років отруює ООН, це ні для кого не секрет, так само як вона отруює всі міжнародні організації, у яких перебуває. росія займає місце постійного члена Радбезу ООН без належних юридичних підстав для цього і внаслідок, відверто скажемо, шахрайської схеми», - зазначив міністр Дмитро Кулеба. То чи дійсно агресора можна вигнати з впливової міжнародної організації? Спробуймо розібратися.

Тема міжнародно-правових підстав перебування росії в ООН активно звучить з початку повномасштабного вторгнення. Активно акцентує на цьому постійний представник України в Організації Сергій Кислиця. Як підкреслює дипломат, її членство є сфальсифікованим, оскільки не було жодних публічних рішень з цього приводу. Серед 50 членів-засновників ООН, чиї підписи стоять на оригіналі Статуту, можна побачити СРСР, а також тодішню Українську РСР та Білоруську РСР. Однак не Російську РФСР. Після ухваленого рішення про припинення існування Радянського Союзу у грудні 1991 року його прапор був знятий з будівлі ООН, однак одразу ж перший російський президент Борис Єльцин направив листа про те, що рф є країною-продовжувачем СРСР в Організації. Всупереч чітко прописаній  у Статуті процедурі щодо прийняття нових членів, яку росія єдиною ніколи не проходила. Фактично кремль у рамках нового державного утворення ще тоді розпочав із ламання міжнародного права.

Якщо поглянути в історію, то Радянський Союз за агресію проти Фінляндії у 1939 році був виключений з попередньої міжнародної організації такого штибу – Ліги Націй. Також уже у випадку ООН маємо приклади, коли після розпаду Югославії та Чехословаччини посталі на їх місцях держави заново мусили подавати заявки на членство. Союзна Республіка Югославія (СРЮ) навіть намагалася у 1992 році автоматично зайняти місце СФРЮ – тобто зробити той же трюк, що й росія стосовно СРСР. Однак тоді Рада Безпеки ООН видала резолюцію, на основі якої СРЮ після ще однієї резолюції вже від Генасамблеї вимушена була таки подавати заявку на членство як нова держава.

Крім прецедентів, коли в ООН встановлювали факт припинення існування попередньої держави і неможливість визначення нової як її продовжувача, є також випадок заміни постійного члена Радбезу. У 1971 році замість Республіки Китай – демократичного уряду Чан Кайші на Тайвані, її місце зайняла Китайська Народна Республіка. Важливо, що тоді саме члени Генасамблеї вирішили, який уряд представлятиме країну в Раді Безпеки.

Деякі експерти посилаються на ст. 6 Статуту ООН (передбачає, що член Організації може бути виключений за рекомендацією Ради Безпеки – авт.), що нібито унеможливлює цю процедуру щодо росії. Однак з цією думкою не погоджується доктор права, старший ментор Юридичного інституту Талліннського  технічного університету Євген Цибуленко. Експерт вказує на ст. 18, яка передбачає також «призупинення прав та привілеїв Членів Організації», про що ст. 6 взагалі не згадує. Більш того, практично за цією процедурою завели КНР в постійні члени Радбезу. Тому пан Цибуленко вважає голосування в Генасамблеї цілком реалістичним. Завдання набрати 2/3 голосів, звичайно, є нелегким, але слід працювати над цим питанням.

В українському МЗС нагадують, що п. 1 ст. 4 Статуту ООН декларує, що членство  є відкритим для всіх миролюбних держав. Чи відповідає рф критеріям «миролюбності», якщо виявиться, що та займає своє місце нелегально, а значить мусить заново подавати заявку, є в наш час скоріше риторичним питанням. А от чому росія, яка вчиняє масові воєнні злочини, стала свого часу винятком із правил, є вельми актуальним питанням. І саме час із цим на полі ООН відповідно до норм міжнародного права розібратися.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії