АНДРІЙ МАГЕРА: СВІТОВА СПІЛЬНОТА НЕ ПОВИННА ЗАОХОЧУВАТИ рОСІЮ ДО НОВИХ ЗЛОДІЯНЬ

Текст доповіді заслуженого юриста України, заступника голови ЦВК 2007-2018 рр. Андрія Магери в рамках міжнародної дискусії «Кремлівський референдум на окупованих територіях України: міжнародно-правовий та політико-безпековий виміри», 28.09.2022

Те, що відбулося на тимчасово окупованих територіях, не слід розглядати з позиції пошуку процедурних порушень у проведенні референдумів – не тому, що їх не було (якраз навпаки, було безліч) – а тому, що це не має значення у порівнянні з порушенням основоположних принципів виборчого права, згідно з міжнародними документами і українською Конституцією. Не варто експертам дискутувати навіть щодо п’яти принципів виборчого права (принцип загального виборчого права, принцип рівного виборчого права, принцип таємного голосування,  принцип вільних виборів, принципом альтернативності – ред.). Для початку мали би бути з’ясовані низка питань. Хто мав право призначати місцеві референдуми? В межах якої території вони апріорі можуть бути? З яких питань вони можуть відбуватися? Чи є законодавча база для проведення таких референдумів?

В нас на сьогодні немає з 2012 року профільного закону про місцеві референдуми. Місцевий референдум може бути проведений лише в межах Автономної республіки Крим, яка є окупованою, і в межах територіальних громад, тобто сільських, селищних і міських. Обласних і районних референдумів не може бути апріорі, тому що таких громад не існує. Це до теми про «обласні референдуми» в Херсонській і Запорізькій області, так званих «ЛДНР». Суб’єктом призначення референдумів можуть бути лише легітимні органи. Це можуть бути сільські, селищні, міські ради, навіть обласна рада не може цього зробити. На місцевий референдум можна виносити лише питання місцевого значення. Жоден із перелічених моментів не відповідає тому, що відбулося нещодавно на окупованих російською федерацією українських територіях.

Виникає питання, що з цим робити? Точно не слід надалі заохочувати російську федерацію, як це, на жаль, часто раніше робила світова спільнота після 2014 року. Вже через чотири роки після проведення псевдореферендуму в Криму, після авіакатастрофи МН17 світ, як нічого не бувало, провів у росії Чемпіонат світу з футболу у 2018 році. Всіх тоді це влаштовувало. Таких прикладів можна наводити багато. Обов’язково слід вводити санкції проти організаторів «референдумів». Слід пам’ятати, що половина нижньої палати парламенту російської федерації обирається за пропорційної системою з усієї російської території, зокрема і з окупованих територій. До «представника» Криму будуть додані також від Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Тому держави світу мають розуміти, що коли ратифікують якісь міжнародні угоди з росією, вони це роблять з парламентом, який втратив свою легітимність в очах міжнародної спільноти. Уряд також формується формальним чином за участю парламенту, відтак постає питання і про його легітимність. Ці чинники слід брати до уваги і говорити про їх міжнародні наслідки. Мене непокоїть факт, що в Україні, Грузії, Молдові, які мають окуповані території, є так звані «міжнародні експерти», які намагаються легітимізувати подібні незаконні діяння на території суверенних держав. Вони мають притягатися до юридичної відповідальності.