БОРІС ДЖОНСОН: ПОЛІТИК НА СВОЄМУ МІСЦІ

На перший погляд, відбулася суто внутрішня подія: керівник уряду поставив на голосування довіру до своєї роботи серед однопартійців. 211 членів Консервативної партії проти 148 підтримали Боріса Джонсона на посаді прем’єр-міністра Великої Британії, надавши йому фактичний імунітет на наступні 12 місяців. Формальним приводом до недовіри стало проведення вечірок у травні 2020 року під час жорсткого нокдауну внаслідок пандемії Ковід-19.  Окрім фактичної підтримки прем’єра, це голосування стало ще одним свідченням зрілості британської демократії: депутати-консерватори не пішли шляхом популізму і не знищили кар’єру політика, який, як ніхто у Європі, виявився на своєму місці.

Мова йде не лише про досить ефективну внутрішню політику, попри певні проблеми, пов’язані із реалізацією Брекзиту. Б.Джонсон проявляє себе  справжнім сильним європейським лідером, що має steel balls і відчуває відповідальність за майбутнє континенту. Про це свідчить його розуміння небезпеки з боку агресивного рашизму для країн Європи. Він першим серед західних лідерів на початку квітня особисто побачив наслідки російської агресії, відвідавши Україну.

На думку деяких оглядачів, саме Джонсон відіграв вирішальну роль у запуску механізму міжнародної військової допомоги Україні, зміцнивши тим самим рішимість українського керівництва до опору російській агресії і, загалом, віру у перемогу над ворогом. Можна навіть стверджувати, що на цю мить, Велика Британія своєю активністю з «українського питання» фактично нівелювала анемічну слабодухість Берліна і Парижа. Британський прем’єр твердо підтримує не просто збереження, але й нарощування санкцій стосовно рф. Він виступає за надання Києву всіх можливих видів озброєнь, включаючи потужні ракетні системи залпового вогню.

Але поряд із оперативною реакцією на ситуацію, Б.Джонсон мислить і стратегічно, про що засвідчують його пропозиції зі створення нового безпекового інституційного формату у складі Об’єднаного Королівства, Польщі та України, який би міг частково компенсувати недоліки політику Євросоюзу у сфері безпеки в умовах великої континентальної війни.  

Не хочеться створювати собі нового кумира, але не можу утриматися від думки, що діяльності Бориса Джонсона все більш виразно проступають риси великого Вінстона Черчилля. Це насамперед сміливість взяти на себе відповідальність, здатність стати справжнім лідером, в той час, коли інші паралізовані страхом чи знаходяться в полоні меркантильних інтересів. Очевидно, що цю обставину депутати-консерватори мали на увазі, голосуючи на підтримку прем’єра. Можна їм подякувати за мудрість і далекоглядність.   

Сергій Федуняк, стипендіат програми Фулбрайта-Кеннана; професор кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича