ДВА ГЕНОЦИДИ

Десять місяців триває російська агресія в Україні і вже можна говорити про її новий рівень. Він полягає у тому, що ворог припинив будь-що приховувати чи соромитись, а просто тупо вбиває українців. Відбувається чергове пекельне коло у багатосотрічних відносинах між московитами та українцями: нас черговий раз хочуть покорити, а якщо не вдасться – то знищити. В ХХІ столітті став можливим чистий геноцид з його обстрілами цивільного населення, руйнуванням критичної інфраструктури, масовими викраденнями українських дітей та депортаціями дорослих, масштабним пограбуванням продовольства і майна з тимчасово окупованих територій. Станом на грудень цього року з України депортовано понад 1,6 мільйона громадян, а матеріальні втрати поки що не піддаються ніякому обчисленню і зростатимуть і далі.

У своїй резолюції від 15 грудня 2022 року з приводу визнання голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу Європарламент чітко виявляє зв'язок між тодішніми подіями і тим, що світ спостерігає сьогодні. Як і тоді, зараз росія хоче нас покарати за опір і стерти Україну з мапи як тимчасове непорозуміння, що виникло внаслідок недогляду ослабленої імперії на початку 90-х років. Обговорення цього питання засвідчило, що як і завжди,  найкраще нас розуміють східно- і центральноєвропейські брати по нещастю, з якими ми перебували разом в спільному бараці. За словами євродепутата від Польщі Р.Сікорського, події в українському селі не були випадком, а складали свідому політику радянського режиму з винищення українців. Його підтримав литовський колега П.Ауштрявічус, закликавши допомагати героїчним українцям.

Український голодомор також набув резонансу на національному рівні. Зокрема, парламенти держав Балтії, а також Чехії і Молдови визнали голодомор геноцидом українців. Представники «старої Європи», які ще недавно демонстративно уникали обговорення тематики Голодомору, також почали рух у правильному напрямі: до прикладу, Бундестаг ФРН і верхня палата парламенту Ірландії прийняли відповідні резолюції. Загалом, на цю мить, майже два десятки держав визнали Голодомор геноцидом. 

Якщо говорити про зв'язок обох геноцидів українського народу, то слід відзначити, що саме  байдужість світу, ігнорування московських злочинів на початку 30- х  зробила можливим повторення жахіть на початку XXI століття. Зараз цього вже не можна допустити і перемога над агресивним рашизмом може бути повною лише після того, як ворог не тільки зазнає військової поразки, але й відбудеться покарання військових злочинців, денуклеаризація рф, повна виплата репарацій і створення гарантій безпеки для України. Недобитий ворог – це гарантія повторення злочинів і появи нового геноциду.

Сергій Федуняк, стипендіат програми Фулбрайта-Кеннана; професор кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича