ГААГА ЧЕКАЄ: ЯКІ НАСЛІДКИ МАТИМУТЬ МІЖНАРОДНІ ОРДЕРИ НА АРЕШТ ПУТІНА І ЙОГО ПОПЛІЧНИКІВ?

17 березня Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) видала ордери на арешт двох російських посадовців:  уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлова та президента Володимира Путіна. Палата визнала, що є розумні підстави вважати, що кожен підозрюваний несе відповідальність за воєнний злочин у вигляді незаконної депортації населення та незаконного переміщення населення з окупованих територій України до РФ, на шкоду українським дітям. Про міжнародно-правові і політичні наслідки даного рішення говоримо з експертами.

Як підкреслює експерт з міжнародного права, професор Талліннського технічного університету Євген Цибуленко, 123 країни ратифікували і ще понад двадцять підписали Римський статут, а тому зобов’язані діяти згідно з цим міжнародним документом. А це значить особисті наслідки для Путіна, який не матиме можливість відвідувати ці країни. Це стосується і досить лояльних до Кремля урядів, наприклад окремих членів БРІКС чи африканських держав. Для китайського лідера це не має особливого значення, зважаючи на його теперішній візит у Москву, однак для демократичних режимів це рішення трактується однозначно. Тому у випадку затримання Путіна на їх територіях, той має бути відправлений в Гаагу, як це сталося  з воєнними злочинцями Мілошевичем, Караджичем, Младичем. Їх видача була умовою надання допомоги для країн колишньої Югославії. Слід враховувати, що після війни в Україні можна очікувати, з великою долею ймовірності, нову російську смуту. І тому для виживання там також буде необхідною зовнішня фінансова допомога, отримання якої буде залежати від готовності видати Путіна і інших російських воєнних злочинців.

Це рішення МКС має як практичні наслідки у майбутньому, так і символічне сьогодні. Врешті речі названо своїми іменами. Що ж до злочину агресії, то він був доданий до Римського статуту пізніше – після підписання в столиці Уганди Кампальських поправок. Достатньо, щоб Україна визнавала юрисдикцію МКС, щоб міжнародний суд міг розслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид. Однак, в силу зазначених обставин, не може цього робити щодо злочину агресії (злочину проти миру). Тому надалі просувається ідея зі створення ad hoc спеціального трибуналу, який і розглядатиме відповідну справу. Це думка спершу вважалась ідеалістичною, однак сьогодні вже є коаліція з 32 країн, які підтримують ідею. І їх кількість постійно збільшується. Основне – наявність політичної волі світових лідерів.

Такий трибунал, на думку проф. Цибуленка, не буде конкурентом і не буде принижувати роль МКС, а доповнюватиме його. Зважаючи на принцип універсальної юрисдикції, який діє щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, можна очікувати також на розгляд відповідних справ у національних судах різних країн. Сайт Офісу генерального прокурора України повідомляє про 75 000 зареєстрованих випадків воєнних злочинів (і це лише частково відома інформація, яка ситуація на досі окупованих українських територіях, до прикладу у Маріуполі). Тому ця цифра точно не є остаточною і, можливо, вдвічі більшою. Слід розуміти, який це об’єм діяльності для міжнародного правосуддя – тому роботи всім вистачить.

Продовжуватиме розслідування і МКС – зараз в Україні працює 40 його слідчих і вже заявлено про потребу збільшення їх кількості. Нинішній епізод з оголошенням ордера на арешт є тільки першим і його було найлегше довести, зважаючи на публічність заяв і підписання російських законів, що спрощували  усиновлення викрадених українських дітей. Кримінальні справи будуть додаватися і у зв’язку з на масовим систематичним характером міжнародних злочинів з боку росіян, цілком ймовірно, що перекваліфікуватися. Тому слід очікувати нові обвинувачення.

Директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що видача міжнародним судом ордера на арешт російських посадовців, зокрема і найвищих, має під собою декілька основ. По-перше, російська уповноважена з прав дітей Львова-Білова заявляла, що сама усиновила, а фактично викрала українського хлопчика з окупованого Маріуполя. Тому це була фактично явка з повинною. По-друге, прокурор МКС Карім Хан наголосив, що цей орден видано довічно, а значить перебування Путіна на посаді президента РФ ніякої ролі не відіграє. По-третє, вперше міжнародний суд видає ордер на арешт чинного керівника ядерної держави. Тому це свідчить про потужну і невідворотну деміфологізацію Росії, а також про поступове формування сприйняття у фахових (поки не політичних) колах того, що вона більше не є «священною коровою», чиї інтереси слід враховувати за будь-яку ціну. Тому до візиту Сі Цзіньпіня в Москву російський президент підійшов у стані найбільшої слабкості, а сама РФ – глибокої кризи. На жаль, є намагання з боку так званих «хороших росіян» на міжнародній арені все звести до ролі Путіна у розв’язаній війні, що й привела до такого стану. Однак бачимо, що весь цей масив воєнних злочинів, щодо яких розслідуються справи в міжнародних інстанціях, вчиняє не тільки військово-політичне керівництво, а й звичайні росіяни. Все це стимулює роздуми про природу російського державного утворення і потребу його демонтажу.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії