ГЕОПОЛІТИЧНА ГРА ТУРЕЧЧИНИ: СПАДОК ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ЧИ ФАНТАЗІЇ ЕРДОГАНА

З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України активізувався інтерес Туреччини в ролі головного геополітичного арбітра в Причорноморському регіоні.

Спочатку Анкара запропонувала роль посередника в процесі екстракції захисників Маріуполя. Наступним кроком активно наполягала в проведенні переговорів між представниками України та РФ на власному майданчику, оскільки “мінський формат” був остаточно похований раніше. Було проведено два раунди переговорів, які не принесли жодного результату та не призвели до прийняття конструктивних рішень між сторонами.

Туреччина була і залишається одним з найбільших військово-політичних союзників України. Постачання безпілотників “Байрактар” на потреби ЗСУ є одним з визначних чинників, які впливають на картину бою в нашу сторону. 8 серпня посол України у Туреччині Василь Боднар заявив, що компанія Baykar будуватиме завод в Україні і вже купила для нього земельну ділянку. 12 серпня генеральний директор Baykar Makina, Халук Байрактар  заявив, що хоче в майбутньому виробляти на заводі в Україні безпілотні винищувачі Bayraktar Kizilelma. Вже 22 серпня він підтвердив, що підготовка до будівництва заводу з виготовлення безпілотних літальних засобів в Україні продовжується відповідно до встановленого графіку. 9 вересня, президент України Володимир Зеленський провів зустріч з Халуком Байрактаром, де вони обговорили співробітництво з посилення обороноздатності ЗСУ.

Ще одним проявом турецької активності в регіоні стала “Зернова ініціатива”. Україна, Туреччина та ООН 22 липня у Стамбулі підписали угоду, яка стосується розблокування портів та вивезення українського зерна. Дзеркальну угоду з Туреччиною та ООН також підписала Росія. Вона стала важливим інструментом для запобігання світової продовольчої кризи, яка мала нагоду виникнути внаслідок блокування Росією територіальних вод України. Саме Туреччина була ініціатором цього процесу і стала його модератором. Про підписання угоди заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш. "Угода була укладена завдяки наполегливим зусиллям пана Ердогана. Це — історична угода. Ми довіряємо уряду Туреччини", — сказав генсек ООН. 29 жовтня російська федерація заявила про вихід із Чорноморської зернової ініціативи, обґрунтувавши своє рішення атакою на кораблі чорноморського флоту у Севастопольській бухті, в якій вона звинуватила Україну та Велику Британію. Вже згодом Росія вирішила повернутись до участі в «зерновій угоді», тож коридори для експорту українського зерна через Чорне море мають відновитися від полудня середи, 2 листопада. Про це повідомив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, Також цю інформацію підтвердили у Міноборони Росії.

Попри значну допомогу Україні, Туреччина і Росія мають потужні економічні зв’язки. Туреччина має набагато менше запасу міцності для введення санкцій проти Росії, ніж західні країни, зважаючи на економічну кризу. Втрата тісних турецько-російських зв’язків, може коштувати Туреччині мільярдів доларів, а Ердогану – наступного президентського терміну. Турецька економіка залежить від російських енергоносіїв не менше, ніж країни ЄС. В економічній політиці Ердоган зробив ставку на зростання експорту. Для цього центральний банк країни здешевив національну валюту відносно долара. Цінність російського ринку для Туреччини в іншому: після санкцій там з’явилося багато місця для продукції турецьких виробників. Для Росії ж постачання з Туреччини стали можливістю пом’якшити західні санкції та повернути на полиці магазинів якісні товари, які не вміють масово виробляти в РФ.

Зараз ми бачимо, що подвійна гра Туреччини перш за все спрямована на укріплення її геополітичного становища в Причорноморському регіоні. Економічні зв’язки з Росією необхідні для забезпечення внутрішньої стабільності, а військово-політичний союз з Україною для зміцнення власних позицій на міжнародній арені.

Михайло Федуняк, аналітик