МОЛДОВА, ПРИДНІСТРОВ'Я, УКРАЇНА І рОСІЯ ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО: ПОШУК ВИХОДУ З КВАДРАТУРИ КРУГА

Конфлікт між урядом Молдови та самопроголошеною владою Придністров’я спалахнув якраз на початку березня 31 рік тому, у 1992 році. В результаті нього загинуло понад тисячу людей, а ситуація досі залишається невирішеною. Сприйняття проблеми регіону пройшло значну еволюцію, зважаючи на нинішню ситуацію, обумовлену російською повномасштабною агресією від 24 лютого 2022 року.

Влада в Кишиневі постійно закликає до реінтеграції Придністров'я до складу Молдови. Президентка Молдови Мая Санду заявляла, що Молдова має лише одну позицію - реінтегрувати територію країни, включаючи Придністров’я, мирним і демократичним шляхом. Вона підкреслювала, що процес має базуватися на повазі суверенітету та територіальної цілісності держави. Схожі думки поділяють і інші високопосадовці та партійці Дії та Солідарності (PAS).

Соціологія демонструє, що більшість молдаван підтримують позицію влади. Згідно з опитуванням, проведеним Центром соціологічних досліджень і маркетингу в березні 2021 року, 70% молдован вважають, що Придністров'я має бути реінтегроване до складу Молдови. Однак існує також занепокоєння щодо потенційних економічних витрат реінтеграції. Крім того, ця тема не є пріоритетною серед інших соціально-політичних та економічних проблем – згідно з Барометром громадської думки, тільки 2,4 % респондентів підтримують негайне врегулювання проблеми.

У Придністров'ї думки щодо реінтеграції розділилися. Самопроголошена влада регіону тривалий час послідовно відхиляла відповідні заклики Молдови та прагнула тісніших зв’язків з росією. Водночас після обрання Маї Санду у 2020 році вже закликала Кишинів до відновлення переговорного процесу. В умовах російської агресії проти України придністровські лідери, найперші фінансово-промислові групи, які утримують економіку регіону і від яких залежать місцеві політики, прагнуть зберегти статус-кво і не бути втягненим у конфлікт. Однак з обранням москвою сценарію агресивної війни у регіоні після 24 лютого сподіватися, що в кремлі рахуються з інтересами своїх сателітів уже не доводиться.

Україна завжди відігравала вагому роль у придністровському врегулюванні. Проте зараз відновлення формату 5+2, який був започаткований у 2005 році і тривалий час уже не функціонує, з точки зору офіційного Києва є неможливим через роль росії у переговорному процесі.

З повномасштабним російським вторгненням одразу ж виникло занепокоєння щодо можливості подібного сценарію і у випадку Придністров’я, тему якого російська пропаганда вже давно використовує для просування своєї програми з дискредитації прозахідного уряду Молдови. Російські державні ЗМІ часто зображують регіон як жертву молдавської агресії та загороду проти очікуваної агресії Заходу в регіоні. Присутність російського угрупування військ у Придністров’ї презентується як доказ відданості росії миру та стабільності в регіоні, що не відповідає оцінці молдовської влади та міжнародних організацій.

Російські пропагандисти змальовували уряд Молдови як підлеглого західним державам і такого, що прагне завдати шкоди інтересам росії в регіоні. Часто наголошувалося на етнічних та мовних відмінностях між молдаванами та «придністровцями», щоб припустити, що ці дві групи непримиренні. Це повідомлення мали на меті створити відчуття незахищеності та нестабільності в Молдові, щоб полегшити завдання росії у досягненні поставлених цілей.

Згідно з оцінками української воєнної розвідки, в Молдові та Придністров'ї є ознаки розвитку гібридної війни. Україна готова до потенційних загроз із даного напрямку. Нещодавні події в Придністров'ї розглядаються як потенційні тригери для конфлікту. Українські військові уважно стежать за ситуацією та готові в разі потреби вжити заходів для захисту. У ГУР також заявили, що Росія використовує пропаганду та дезінформацію для впливу на громадську думку та дестабілізації ситуації в регіоні.

Основний російський вплив на молдовському напрямку зосереджений не так на військовій загрозі з підконтрольного їй регіону, як власне на дестабілізації внутрішньої ситуації в країні через протести, зокрема на соціально-економічному ґрунті. Те, що в росії не вистачить ресурсів для вторгнення в Молдову, але та продовжує вести гібридну війну, заявив новий прем’єр-міністр Дорін Речан. Зміна глави уряду, зважаючи на компетенції нового очільника, власне була обумовлена безпековими викликами, що постали перед країною. У можливостях військового сценарію все ж сумнівається і заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоане. На його думку, слід менше боятися росії, яка не справляється з Україною. Він підкреслив, що зараз перед Молдовою постав шанс вирватися з периферії Європи, зважаючи на її нинішній авторитет на Заході. Якщо не скористатися ним і залишитися під російським впливом – для країни це буде означати продовжувати жити в бідності.

Окрім тривалих протестів довкола суспільно-економічної ситуації в країні, що роздмухуються проросійськими олігархами-втікачами, нову хвилю обурення проти дій влади політичні опоненти намагаються підняти навколо рішення парламентарів щодо заміни визначення «молдовська мова» на «румунська мова» у законодавстві. Турбулентний період для Молдови продовжується, зважаючи на місцеві вибори, що очікують попереду (особливо напружений він може виявитись у автономній Гагаузії, де поширені проросійські настрої серед населення). ЄС готує цивільну місію в Молдову, яка має розпочати свою роботу влітку. Персонал з експертів консультуватиме владу у питаннях створення ефективного сектору безпеки, найперше щодо протидії дезінформації і кібератакам.

Після 24 лютого конфігурація з Молдови, Придністров’я, України і росії, де будуть враховані інтереси всіх гравців, зважаючи на непримиренність російсько-українського протистояння, нагадує квадратуру круга – задачу, що не має розв’язання. Війна поруч – це серйозний виклик для влади, але й вікно можливостей, щоб врешті визначитися для молдовського суспільства: воно бажає бути з Європою чи «сірою зоною» під російським впливом. Нового шансу справді може більше і не випасти.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії