МОЛДОВА ЙДЕ В НАТО? ЯК ВІЙНА ВПЛИВАЄ НА УКРАЇНСЬКОГО СУСІДА ЗА ДНІСТРОМ

Коментар президентки Маї Санду  виданню Politico щодо необхідності дискусій про приєднання Молдови до ширшого альянсу (розуміючи під ним НАТО) збурило проросійське політичне середовище всередині країни та навіть призвело до погроз зі сторони представників держави-агресора. «Російський спрут» впродовж багатьох років намагається пронизати політичну, економічну та інформаційну сфери, а також сектор безпеки Молдови – це стало предметом аналізу експертів Ради зовнішньої політики «Українська призма».

Під час презентації дослідження заступник виконавчого директора організації, директор програми Регіональних ініціатив та сусідства Сергій Герасимчук вказав на безпекові виклики, які стоять перед офіційним Кишиневом, такі як слабка армія та нейтралітет, який не опирається насправді на жодні міжнародні гарантії (якими міг би стати відповідний пакт чи закріплення на рівні ООН). Крім того, навряд доводиться говорити про реальний нейтралітет, зважаючи на факт присутності російських військ на молдовській території.

Російська війна проти України безпосередньо впливає на її сусіда за Дністром. Ризик із боку невизнаного Придністров’я вже не є настільки гострим, як на початковому етапі повномасштабного вторгнення минулого року, проте досі зберігається.  Ще одним регіоном потенційної нестабільності є Гагаузія, де цьогоріч, як і у всій Молдові, мають пройти місцеві вибори. Представники регіональної влади з вираженими проросійськими поглядами, зокрема башкан Ірина Влах, постійно критикує владу в Кишиневі, вимагаючи зміцнення автономних позицій Комрату (адміністративний центр Гагаузії). Риторикою і діяльністю грають на руку агресору і два політики на центральному рівні – колишній президент Ігор Додон та лідер власної однойменної партії Ілан Шор. Останній переховується в Ізраїлі через звинувачення в масштабних розкраданнях і, як вказує спільне розслідування RISE Moldova та Центру «Досьє», координує свої дії з російською ФСБ.

Як підкреслив Сергій Герасимчук, безпекові і політичні виклики багато в чому обумовлені економічною бідністю Молдови. Уряд Маї Санду намагається розв'язувати проблему, хоча це й дається нелегко. Залежність країни від російських енергоносіїв вимагає складної роботи з пошуку альтернатив (російський Газпром є монополістом на газовому ринку, а левова частка електроенергії забезпечує розташована на непідконтрольній придністровській території Молдовська ДРЕС, що, знову ж таки, працює на російському паливі).

В рамках дискусії стосовно теми дослідження виконавча директорка Асоціації зовнішньої політики Республіки Молдова Наталія Стеркул у цифрах вказала на проблеми молдовської армії – у зв’язку з російською війною витрати на неї збільшилися на 67 %, до 87 млн доларів. Проте досі вони в середньому становлять лише 0,55 % ВВП країни. Допомогу у переозброєнні надають західні партнери. Сприйняття населенням зростання оборонних видатків є двояким. Частина вважає, що закріплений в конституції статус нейтралітету означає відсутність потреби інвестувати в сектор оборони, а будь-які дискусії щодо актуальності збереження позаблоковості лише породжують нестабільність. Однак є й ті, котрі радикально змінили ставлення до росіян після повномасштабного вторгнення, усвідомлюючи, що проти України була розв’язана війна, коли та і не рухалася в НАТО. Наталія Стеркул нагадала, що в заяві президентки Санду йшлося виключно про демократичні процедури, на яких повинні базуватися подібні рішення всередині країни.

Учасники презентації запропонували корисні рекомендації: змінювати філософію сприйняття проблеми Придністров’я в контексті нинішньої російської агресії (як молдовською, так і українською владою, а також на рівні ЄС), запобігати іноземному впливу на політичне поле Молдови, притягати політиків з такими зв’язками до політичної та юридичної відповідальності тощо. На думку експертів, протидіяти російським наративам, до яких чутливе молдовське суспільство, допоможе розвиток незалежних медіа – не тільки румуномовних, а й мовами національних меншин, зокрема й української.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії