ОФОРМЛЕННЯ ВАСАЛІТЕТУ

У наступні кілька десятиліть світ може увійти в епоху нової «біполярності», ставши ареною боротьби між демократичним Заходом і авторитарним Китаєм. Мова насправді йде не лише про традиційну геополітику з її контролем над територіями, але й про боротьбу моделей суспільного розвитку та ідеологій, що покладені в їх основу.

Сторони вже фактично визнали своїх vis-a-vis стратегічними загрозами і це передбачає досить тривалу боротьбу із застосуванням різноманітних інструментів. Тому на перший план постає уміння інституціалізувати силу коштом об’єднання ресурсів зацікавлених партнерів. Зараз фактично розпочався огляд сил, які знаходяться у розпорядженні Сполучених Штатів і Китаю, що допоможе виробити адекватну стратегію боротьби за світове домінування.  

Саме у такому контексті варто розглядати недавній візит Голови КНР Сі Цзіньпіна до російської федерації. Для Пекіну це був тест на готовність російського керівництва слідувати у фарватері китайської політики у середньо і довготривалій перспективі. Слід зазначити, що Китай, як авторитарна держава з імперськими амбіціями, не сприймає своїх сателітів як рівноправних партнерів. Але васали бувають різними. Зважаючи на обсяг ресурсів та ядерний статус,  Росія є діамантом у китайській імперській короні, тому володіння нею повинно бути оформлене з особливою старанністю, для чого Сі й прибув до рф. Для цього склалися всі обставини, а саме – військова авантюра в Україні суттєво виснажила російські військові арсенали, також без китайської допомоги москва не може розпочати нову масову хвилю мобілізації. До того ж, Китай для росії є по суті найефективнішим каналом обходу західних санкцій і одним із небагатьох покупців енергоносіїв.

До недавнього часу рф розглядалася насамперед як джерела дешевої сировини для китайської економіки, але недавно її роль у китайській стратегії боротьби із Заходом помітно зросла. Російська агресія в Україні у першу чергу сприймається в Пекіні як опосередковано війна проти США і їх союзників, яка тим самим розхитує Захід, змушуючи останній витрачати військові ресурси на українському фронті і, тим самим, послаблювати військові спроможності в регіонах потенційних американо-китайських конфліктів.

Які ж наслідки візиту? Можна стверджувати, що оформлення васалітету у (поки що!) м’якій формі відбулося. Москва погодилася на практично всі побажання Китаю, що засвідчило її підпорядкований статус. Китайський лідер публічно благословив володимира путіна на черговий президентський термін. Водночас Пекін не наважився відкрито підтримати російську агресію в Україні, побоюючись західних санкцій. Побічним наслідком васалазації стала фактична делегітимація рф, зменшення її міжнародної суб’єктності.

Сергій Федуняк, стипендіат програми Фулбрайта-Кеннана; професор кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича