ВОЛЯ ПОВАЛИТИ РОСІЙСЬКОГО ГОЛІАФА

Опубліковано: 2023-02-23 in analytics

Заяви політичних лідерів на цьогорічній Мюнхенській безпековій конференції, неочікуваний візит президента Байдена до Києва та його промова у Варшаві – все це свідчить, що західний демократичний світ врешті дійшов правильного висновку, що таке російська загроза і як цю проблему остаточно розв’язати. На цьому тлі особливо жалюгідним виглядає сьогодні – після майже року від повномасштабного вторгнення – російський диктатор і його оточення, яке все більше нагадує партійну номенклатуру періоду пізнього брежнєвського застою.

Мюнхенська безпекова конференція не є тим місцем, де приймаються ключові рішення сильними світу цього. Однак це завжди майданчик, на якому обговорюються важливі ідеї, формуються меседжі, інколи навіть задаються напрямки. Якщо поглянути на те, як конференція проходила в різний час, можна простежити еволюцію зміни ставлення до Росії та розв’язаної нею війни. Ще у далекому 2007-му в Мюнхені кинутий Путіним у промові виклик Заходу не сприйняли серйозно, згодом навіть після розв’язаної у 2014 році російська делегація завжди була бажаним гостем, а два роки тому навіть був запропонований для України план з 12 пунктів, який мав всі ознаки капітулянтського. Однак майже рік російських воєнних злочинів і вчинення геноциду проти цивільного населення, що шокує кожного, хто зараховує себе до цивілізованого світу, таки кардинально змінило політичне мислення західних еліт.  І на цьогорічній конференції таки багато говорили про Росію, війну і допомогу України – але власне без самої Росії. Відкривав же міжнародний захід президент Зеленський, котрий у своїй промові провів паралелі з біблійною історією боротьби Давида і Голіафа.

Чи не найкраще засвідчує кардинальну зміну теперішня риторика президента Франції Макрона. Раніше він часто апелював щодо необхідності діалогу і пошуку компромісу, натомість на цьогорічний Мюнхенській конференції заявив, що  Росія не повинна виграти цю війну – і Захід готовий до затяжного конфлікту (а значить і до підтримки України, скільки би це було потрібно). Крім того, критерієм миру у Європі французький лідер назвав інвестиції в озброєння, що також означає постійну військову підтримку проти російського агресора. Ці тези були підкріплені уже закликом на зустрічі міністрів голови зовнішнього відомства ЄС Жозепа Борреля до країн-членів передати свої боєприпаси Україні, а також експертним обговоренням ЄС і НАТО щодо нарощування озброєння. Поки не вдалося досягти рішення щодо передачі натівських винищувачів, однак важлива дискусія мала продовження на Мюнхенській конференції.

Віцепрезидентка США Камала Харіс закликала до створення міжнародного суду, який притягне воєнних злочинців до відповідальності. Це утвердження ще одного важливого консенсусу в західному світі – Путін і кремлівська кліка вже не сприймаються як суб’єкт переговорів і геополітичний гравець, а як майбутні обвинувачені на лаві підсудних. В підсумковому звіті Мюнхенської конференції Re:vision, який покликаний окреслити довгострокові тренди, йдеться про стратегічне суперництво між Сполученими Штатами та Китаєм як чинник міжнародної системи. Ні про яку Росію як глобальний фактор (навіть негативний) більше не йдеться.

Те, що Кремль більше ніхто не боїться засвідчив неочікуваний візит президента Байдена до Києва. Американські лідери неодноразово в історії через такі символічні кроки демонстрували в критичний момент готовність підтримати протистояння з диктаторами – можна згадати зустріч Рузвельта і Черчилля у щойно звільненій союзниками Касабланці під час Другої світової війни чи візит Кеннеді до розділеного Берліна в період кризи холодної війни.

Демократичні режими з їх пріоритетом прав людини, свободи висловлювань, тяжіння до налагодження діалогу і пошуку  компромісів часто сприймаються слабшими перед автократіями з їх можливостями до мобілізації. Однак Давид здатний таки перемогти могутнішого, на перший погляд, Голіафа. Україна своєю боротьбою нагадує про це і про приховану силу Заходу. Потрібно лише подати потрібні пращу і камінь.

 

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії