ПРОБОЇНИ КРЕМЛІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Україна оговтується від геноциду внаслідок підриву Каховської ГЕС, продовжує рятувати місцеве населення, попередньо оцінює кількість жертв та довготривалі негативні наслідки, що вимагатимуть міжнародної допомоги. В цій ситуації не такими помітними видаються останні заяви, що лунали і продовжують лунати від впливових представників агресора. Однак саме на тлі масштабного теракту, вчиненого росіянами, можуть ці аспекти свідчити, що «прорвало» також і кремлівську систему. У такому випадку вже не цілісному механізму загрожує остаточний розвал.

Йдеться про критику керівництва та ініціаторів так званої «спеціальної воєнної операції». Хтось скаже, що це вже звична справа у виконанні маргінального гіркіна чи антисистемного пригожина (котрий цілком може стати майбутнім прикладом уже системного російського фашизму). Однак цього разу йдеться про одного з «зубрів» російської політики, котрий здійснював систематичні операції впливу закордоном ще в далеких 1990-их років. Коли путін ще носив за Собчаком валізу в пітерській мерії, константін затулін уже провадив діяльність з дестабілізації ситуації в Криму, через що є постійним фігурантом санкційних списків України задовго до 2014 року. Вся біографія заступника комітету держдуми вказує на його далеко не останнє місце в кремлівській ієрархії.

Спершу на форумі «Какая Украина нам нужна?», а згодом і  на засіданні клубу в окупованому Криму затулін повторив тези, що жодних цілей «спецоперація» не досягла. Він заявив, що захопити Україну неможливо, що не вписується у звичний наратив російської пропаганди, а також прямо, не використовуючи різних евфемізмів про «дєдушку», назвав винуватцем провалів путіна. Згодом інший «єдинорос», член політради рашистської партії євгеній федоров також засумнівався у можливостях перемоги і закликав згортати «СВО». В такому ж руслі топпропагандистка симоньян припустила «спірний статус» окупованих росією територій.

Ні, не йдеться про те, що якась частина російських «еліт» одумалася і бажає навіть перемоги Україні. Швидше, після 24 лютого був відкинутий стратегічний замисел російських спецслужб відтворити імперію через «м’які методи» - поступово проникаючи і захоплюючи інформаційну, економічну та політичну сфери відповідних країн. Повномасштабне вторгнення повністю нівелювало таку діяльність, в яку були активно залучені безліч груп людей, зокрема і таких як затулін. Однак після понад року відкритої агресії уже видніються перспективи поразки що загрожує дестабілізацією для самої росії. В такому контексті стають зрозумілими подібні внутрішні заклики і намагання знайти на зовнішній арені посередників з миротворчими ініціативами.

Однак масштабна ескалація з підривом Каховської ГЕС так само підриває і зусилля агресора вийти на переговорний процес, щоб отримати потрібний час для підготовки нової війни. Схоже на те, що у кремлівському бункері вже мало контролюють процеси, відпустивши їх у хаотичний броунівський рух. Внаслідок цього у військовій площині ситуація вже відверто нагадує історію російської громадянської війни з її отаманами, котрі не підкорялися центру. Пригожин, котрий набирає усе більшої політичної ваги, не тільки у конфлікті з донедавна соратником кадировим порушує дражливу тему міжетнічного протистояння у період чеченських воєн, а й відкрито відкидає офіційні розпорядження шойгу щодо підпорядкування тому «вагнерівців».

Кремлівська система не просто розбалансована, у ній уже видніються пробоїни, які так намагалися приховати від зовнішнього спостерігача. І коли в день росії пропагандистка скабеєва визнає, що в Білгородській області самим не справитись, а треба кликати китайську армію на підмогу – це вже просто констатація реального стану суверенітету і державної неспроможності.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії