ПРОПАГАНДОЮ ПО CAESAR І HIMARS. ЯК АГРЕСОР ІНФОРМАЦІЙНО НАМАГАЄТЬСЯ ЗАВАДИТИ ПОСТАВКАМ ЗАХІДНОЇ ЗБРОЇ

З кінця червня суттєво побільшало вибухів на складах зброї і паливно-мастильних, які розміщують окупанти у віддалених від безпосередньої зони бойових дій частинах тимчасово окупованих територій. Внаслідок філігранної роботи ЗСУ вчинили «бавовну» (послуговуючись терміном, що став одним із мемів цієї війни) у Донецьку, Шахтарську, Мелітополі, Попасній, Макіївці, Новій Каховці, Херсоні та інших населених пунктах – загалом йдеться уже про близько трьох десятків випадків. Ці успіхи збігаються у часі з наданням Україні передової західної артилерії та систем реактивного залпового вогню, які б’ють далеко і точно. І хоча обсяги необхідного озброєння ще далекі від тих, які би дозволили переломити хід війни, результати вже змушують російська пропаганду болісно реагувати у намаганнях зупинити його постачання.

Зміст таких російських відео і текстових матеріалів часто зводиться до маніпуляцій на тему появи наданої зброї на «чорних ринках». У червні в таких цілях цитували необґрунтовані тези німецького військового пенсіонера Ральфа Тілля про «українську мафію», що «продає» зброю з Німеччини. Часто подібні наративи доповнюються деталями, нібито озброєння перепродається через нездатність українських військових його освоїти, хоча західні інструктори навпаки відзначають наполегливість бійців ЗСУ у навчанні. Ураження складів і командних пунктів доводять на практиці успішність таких тренувань, натомість російські військкори створюють пропагандистські сюжети, в яких жителі окупованих територій, не без підказки режисерів таких сюжетів, на око визначають приліт боєприпасів саме натівського 155 калібру в житлові будівлі. Ціль – дезінформувати громадян на Заході, що з допомогою наданої зброї, начебто, знищується цивільна інфраструктура. Тому можливі й подальші інформаційні провокації в цьому напрямку. Багато в чому такі маніпуляції є віддзеркаленням того, як російські «високоточні» ракети самі завдають жахливих руйнувань і жертв серед мирного населення, про що в офіційних пресбрифінгах рапортується як про уражені склади західного озброєння. Так було зокрема під час терористичної атаки на торговий центр в Кременчуку. Також поширюються тези про те, що Європа, мовляв, не здатна постачати стільки зброї, скільки потрібно Україні, щоб відповідати на російські можливості, а тому в цьому взагалі немає сенсу.

Прикладом цілеспрямованої пропагандистської кампанії стали новітні французькі системи Ceasar. В онлайн-виданні Bulgarian Military йшлося про дві гаубиці, які внаслідок того, що їх залишили на полі бою чи то продали (за, начебто, меншу суму від їх реальної вартості), опинилися у цехах російського заводу Уралвагонзавод. Ці тези одразу ретранслювалися російськими медіаресурсами «Газета.ru», Lenta.ru, «Известия», «Царьград», «Взгляд», яких складно запідозрити в правдивості і об’єктивності подачі інформації. За прізвищем коментатора, д-ра Себастьяна Леві, виданню The Insider вдалося віднайти лише спеціаліста з проблематики клімату, при цьому, в аргументах щодо Ceasar чомусь той посилався не на докази, а на «міркування, що висловлюються у колах, до яких він належить».

Справжньою медійною «зіркою» в українському інфопросторі стали американські високоточні ракетні системи HIMARS. Ще у червні кремлівський диктатор заявляв, що їх постачання нічого не змінять, адже є «аналогічними системам радянського, російського виробництва». Однак такі запевняння виявилися ілюзорними мріями, адже передові РСЗО, попри їх кількість на озброєнні ЗСУ (вісім введених, чотири очікуються найближчим часом) вже демонструють суттєві результати. Результати, що змушують навіть штатних російських військкорів, типу Олександра Сладкова чи Романа Сапонькова, вчиняти істерику. Ракети HIMARS, які вражають склади і командні пункти, не здатні збити розпіарені російські системи С300 та С400. І в країн-імпортерів, які їх закупляють під враженням реклами, мали би в майбутньому виникнути питання щодо ефективності до експортера.

На жаль, Кільський інститут світової економіки фіксує зниження темпів постачання західної зброї, повідомляє німецький Die Welt. Поки лише Польща стовідсотково виконала свої обіцянки щодо озброєння Україні. Однак, як випливає зі статті міністра оборони Олексія Резнікова на сторінках американського Wall Street Journal, українські військові справді довели, що працюють професійно з наданою зброєю і, як обіцяно, не стріляють по російській території. Масована пропагандистська кампанія, в яку, схоже, виділяються немалі кошти, доводить, що росіяни побоюються ефекту на фронті від таких військових постачань з боку Заходу. А це значить, що зброї треба більше і швидше. Завдання поразки російській армії в Україні – єдина гарантія мирного неба над Європою.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії