РАШИЗМ УБИВАЄ: ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З БОКУ ОКУПАНТІВ

Опубліковано: 2022-03-11 in analytics

«Дитяча лікарня, роддом… Чим вони загрожували Російській Федерації? Що це за країна така, Російська Федерація, яка боїться лікарень, боїться роддомів? І знищує їх. Там що були маленькі «бендеровці»? Вагітні жінки збиралися стріляти по Ростову? Хтось у роддомі принижував російськомовних? Що це було? «Денацифікація» Маріуполя?» - саме так емоційно відреагував президент України Володимир Зеленський на криваві події у Маріуполі, справедливо схарактеризувавши їх як такі, що є за межею звірства. Побачене з розбитих авіаударами пологового будинку і дитячої лікарні шокував міжнародних репортерів, журналіст The Guardian Люк Гардінг назвав це «чистим геноцидом». При цьому, агресор через заяву речниці МЗС Захарової підтвердив, що скидав бомби цілеспрямовано. Озвучений завчасно фейк про «вогневі точки батальйону «Азов» у пологовому будинку», зрозуміло, виявився абсолютною брехнею. Натомість на місцях авіаударів опинилися породіллі, медперсонал і діти, котрих, за російською версією, не повинно було там бути. Є загиблі і поранені… 

Держсекретар США Ентоні Блінкен порівняв блокаду Маріуполя з блокадою Ленінграда, яка закарбована у колективній пам’яті росіян. Цього разу вже від їх імені здійснюються аналогічні воєнні злочини. Через звірства проти цивільного населення, блокаду українських міст, знищення соціальної інфраструктури окупантом компенсується безсилість «другої за потужністю армії світу», не здатної боротися на рівних з українськими збройними силами. Україна в рамках складних переговорів всіляко добивається створення гуманітарних коридорів, однак часто агресор не тільки відмовляє у цьому, а й цинічно розстрілює евакуаційні колони.

Зважаючи на жахи розв’язаної путінським режимом війни, виникає закономірне питання, чи не маємо справу з геноцидом українського народу з боку окупанта? Адже ці дії ще й опираються на квазіідеологію агресора. Проголошена Кремлем «спецоперація» транслюється для внутрішньої аудиторії як «денацифікація» України, усунення тих, хто заважає в подальшій перспективі «возз’єднанню російського і українського народів» (слід нагадати, що псевдоісторичний опус воєнного злочинця Путіна про «єдність народів» було включено до обов’язкових тем вивчення серед російських військовослужбовців). Цей наратив активно підтримується російськими пропагандистами, які схоже до «Радіо тисячі пагорбів», співучасників геноциду в Руанді, розпалюють надалі війну і ворожнечу. Терористичні дії російської армії демонструють, що жертвами «денацифікації» стає все більше цивільного населення.

Польський експерт з міжнародного права, викладач Лодзького університету Томаш Ляховський зазначає, що існують об’єктивні чинники класифікації геноциду, а саме масове вбивство, в такому випадку, представників українського народу. Натомість серйозні труднощі можна чекати з доведенням психологічної складової у судовому порядку – а саме, чи справді існував цілеспрямований намір російського військово-політичного керівництва щодо вчинення геноциду. Україна у своєму позові  до Міжнародного кримінального суду в Гаазі наразі просить надати висновок, чи з огляду на об’єктивні чинники можемо говорити про такий злочин проти людяності.  З перших днів атаки на Харків міністр оборони Олексій Резніков оголосив, що Україна також домагатиметься створення спеціального військового трибуналу з участю міжнародних експертів, на прикладі Нюрнбергу після Другої світової війни. Томаш Ляховський вважає це правильною ідеєю, він може бути створений і бути незалежним від паралельного розгляду справи в Гаазі.

На жаль, доводиться констатувати посилення ескалації і все жорстокіші випадки звірств окупаційних військ проти цивільного населення. Розкручування російською пропагандою теми біологічної, хімічної і ядерної зброї в Україні вказує, що ніяких меж і рамок у вчиненні воєнних злочинів в окупанта немає. І це також велика відповідальність Заходу – не допустити Сребрениці чи Руанди у серці Європи в XXI столітті - інакше свою велику цивілізаційну місію можна буде перекреслити назавжди в історії.

 

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії

 

Фото: російські окупанти нанесли удар по пологовому будинку у Маріуполі. Facebook / Vyacheslav Abroskin