САМІТ У ШВЕЙЦАРІЇ: ЧИ ПРИСТАНЕ МІЖНАРОДНА СПІЛЬНОТА НА ФОРМУЛУ СПРАВЕДЛИВОГО МИРУ В УКРАЇНІ І СВІТІ?

Росія намагається зірвати саміт миру у Швейцарії, - заявив президент Володимир Зеленський. За його словами, Кремль чинить тиск на лідерів країн, погрожуючи їм внутрішньою дестабілізацією. Участь у саміті вже підтвердили 106 країн. Водночас Київ розраховує на високе представництво США та Китаю для підсилення ваги результатів міжнародного заходу. Президент Зеленський апелював до обох сторін на тлі нових проявів російських воєнних злочинів – ударів по Харкову, що принесли чисельні жертви серед мирного населення.

Москва на противагу намагається продавити ідею, мовляв, мирні переговори мають розпочинатися з досягнутих домовленостей у Стамбулі (паралельно у березні 2022 року проходив білоруський трек переговорів). Однак тоді жодна зі сторін не взяла на себе ніяких зобов’язань, запевняє очільник МЗС Дмитро Кулеба. Ще б пак, адже російські вимоги включали суттєві обмеження чисельності української армії,  заборону членства України в НАТО, легалізацію окупації Росією територій. Очевидцем російсько-українських перемовин був Якуб Кумох, колишній держсекретар адміністрації президента Польщі Анджея Дуди. Він описує, як кремлівська делегація повторювала звичні пропагандистські лозунги і, схоже, висувала вимоги, вже підготовлені ще до початку повномасштабної агресії. Вся тодішня атмосфера вказувала на те, що ні до якого миру Кремль не прагнув, а лише до капітуляції Києва.  

Окремі тези про те, як Україна була близька до миру у березні 2022 року, проте втратила таку можливість, лунають і в американській пресі. Однак все більше свідчень вказують на те, що йшлося саме про намагання путінського режиму обмежити суверенітет української влади у праві провадити самостійну політику з подальшою перспективою повної ліквідації української державності. Попри позицію протидії путінському режиму суперечливі заяви звучать і з табору російської опозиції на Заході: мовляв, Україна і союзники вже програли Росії, зважаючи на різницю потенціалів. На жаль, такі аргументи вписуються в кремлівський наратив про безперспективність української перемоги та необхідність пристати на умови агресора, поки для офіційного Києва умови не погіршилися.

Пекін поки прохолодно ставиться до мирної ініціативи Києва. Спільно з Бразилією було заявлено про формат міжнародної конференції, яка має передбачати «спільну участь» обох сторін.   А офіційна представниця китайського МЗС Мао Нін заявила про «складність» участі Пекіна у саміті у Швейцарії, зважаючи на недопущення Росії.

Глобальний саміт миру запланований на 15-16 червня і пройде на курорті Бюргеншток поблизу Люцерна. Логіка заходу передбачатиме спільне обговорення і вироблення учасниками позиції щодо досягнення справедливого миру, щоб надалі запропонувати її російському керівництву. Зважаючи на рівень міжнародної присутності, Китай через свою неучасть ризикує похитнути свій авторитет серед інших країн, найперше Глобального Півдня. І в Пекіні мали б поставити собі питання: чи є сенс до кінця намагатися витягнути з міжнародної ізоляції недолугого союзника (чи то пак, сателіта), який сам себе в неї втягнув? Чи час проявити свою лідерську роль як провідника просування миру у світі, про що постійно декларує?

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії