ШЛЯХ У НАТО: УКРАЇНА МАЄ СТАТИ ПОВНОЦІННИМ ЕЛЕМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Наближається важливий саміт НАТО у Вільнюсі, що пройде 11-12 липня. Експерти обговорюють, в якому контексті на ньому звучатиме українське питання: чи це буде лише підтвердження довгострокової підтримки з боку членів Альянсу українських сил оборони разом з символічними заявами про майбутнє України в НАТО. Чи все ж буде запропонований чіткий алгоритм вступу з попередніми гарантіями безпеки, на чому наполягає офіційний Київ.

Часто можна почути, мовляв, на майбутньому саміті українцям не варто особливо розраховувати на результати, які відповідатимуть їх очікуванням. Але декларативність заяв замість реальної програми дій для української влади навпаки буде означати наївність і вкотре недалекоглядність Альянсу. Не навпаки. Достатньо згадати сумнозвісний саміт у Бухаресті у 2008 році, коли Україні й Грузії відмовили у наданні Плану дій щодо членства (ПДЧ). А вже через кілька місяців російські війська атакували грузинську територію.

З повномасштабним російським вторгненням Україні надійшла широка західна військова та економічна допомога. Проте в наданні нових видів озброєння простежувалися постійні, як виявилося згодом, марні побоювання політиків, чи зможуть українські сили освоїти натівську зброю. А головним страхом, який постійно фігурує і щодо вступу України в НАТО, є боязнь порушення так званих «червоних ліній» кремля. Однак він є помилковим. Російський теракт на Каховській ГЕС та заколот Пригожина доводять: ескалація з боку агресора не обумовлюються його офіційними ультиматумами, а є наслідком ірраціонального хаосу вибудуваної системи, що в умовах війни прямує до логічного колапсу. І Україна, освоївши натівську техніку, вже виконує де-факто функцію захисту західного військово-політичного блоку від неадекватного агресора, намагання йти на поступки якого лише збільшує жертви та руйнування.

Навряд виходом можна вважати намагання запропонувати якийсь формат, який би замінив повноцінне членство в НАТО. Це стосується ідеї перетворити нашу державу у своєрідний Ізраїль Східної Європи, зміцнивши достатньо сектор безпеки і оборони, проте залишаючи в позаблоковому статусі. Як справедливо зауважує завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексії Їжак, взяти Україну в НАТО обійдеться дешевше, ніж продовжувати виділяти, згідно з підрахунками, 10 % світових військових витрат. Леонід Гозман з середовища російської опозиції вважає, що такий крок буде означати остаточний кінець мрій про відновлення російської імперії і закладе основи вже для позитивного розвитку росіян.

Пришвидшений вступ Фінляндії і Швеції в Альянс без ПДЧ, обумовлений російською агресією, доводить, що такий альтернативний шлях можливий і для України. На такий варіант вказує, наприклад, міністр оборони Великобританії Бен Воллес. Українська влада уже заручилася підтримкою 18-и держав-членів щодо вступу. Зрештою, в офісі президента заявили про участь у саміті глави держави лише у випадку, якщо лідери не продемонструють «дефіцит мужності». Сподіваємось, Володимир Зеленський таки матиме вагому причину прибути у Вільнюс.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії