СТРАХ І НЕНАВИСТЬ У КРЕМЛІ

Парад 9 травня на Красній площі, кульмінацією якого стало проходження єдиного танка Т-34, схоже, знятого десь з музейного постаменту, слугував чудовою ілюстрацією декадентського становища кремля. Оцінки в бік «діда» з боку головоріза пригожина, які той собі раніше не дозволяв, вказують на настрої щодо царя-невдахи, які вже панують у кремлівських груп з їх інтересами в геноцидній війні в Україні. Війні, котру, більшість розуміє, вони програють – і попереду чекають лише умови оформлення програшу.

Давно не є монолітним і інформаційне поле ворога. «Воєнкори», які є окремим явищем у російській пропаганді, заслуговують на спеціальну відзнаку за успішну проведену інформаційну операцію під назвою «український контрнаступ уже розпочався» (нагороди вони зможуть забрати в майбутньому в Гаазі). Подібні острахи поспішило заперечити міноборони окупанта. Як у тому анекдоті, крики про вовків, коли самих вовків не виявилося, розхитало і без того низький моральний дух окупанта, що змусить сумніватися надалі у подібних попередженнях.

Підготовка до контрнаступу триває, оскільки найперше цінується життя українського бійця. Однак і без його початку ЗСУ витісняють росіян в Бахмуті, що спричинило новий раунд істерики пригожина, котрий звинуватив російських армійців у тому, що ті просто залишили свої позиції. Такій поведінці не слід дивуватися: хоч мобілізація дозволила забезпечити кількість особового складу майже співмірну з тією, яка була на початку повномасштабного вторгнення, його якість суттєво знизилася. Про це повідомляє британське міноборони згідно з оцінками розвідки. Український військовий експерт Олександр Коваленко наголошує, що скільки нових мобілізацій не оголошуй, однак на тлі зростання дефіциту техніки і спаду професійності складу, це буде вести тільки до росту втрат, які не вдасться ніяк компенсувати.

Олігархи і нафтогазові компанії, які повністю залежать від кремля, наслідуючи досвід з «вагнерівцями», намагаються створювати власні приватні кампанії, щоб зменшити залежність від впливу на театрі бойових дій пригожина. Це нагадує практику африканських країн, коли диктатори під тиском проблем і занепаду державних інституцій, відчуваючи страх перед військовим переворотом, створювали лояльні парамілітарні загони. Зрештою це виливалося у криваві громадянські війни. Цілком ймовірно, що подальшою функцією подібних ПВК стане уже банальний захист активів, коли на російських територіях пануватиме хаос і анархія.

Охоплені страхом перед українським контрнаступом і ненавистю одне до одного, різні кремлівські силові і політичні групи рухаються від «левіафану» за Гоббсом, коли існувала жорстка державна вертикаль, до «війни всіх проти всіх», як це описував англійський теоретик.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії