ПРОФ. ЄВГЕН ЦИБУЛЕНКО: НЕОБХІДНО ШТОВХАТИ ЗАХІДНИХ ЛІДЕРІВ У СТВОРЕННІ МІЖНАРОДНОГО ТРИБУНАЛУ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ

Текст доповіді Цибуленка Євгена – доктора права, професора, старшого ментора Талліннського технічного університету (Естонія), в рамках міжнародної дискусії «Кремлівський референдум на окупованих територіях України: міжнародно-правовий та політико-безпековий виміри», 28.09.2022.

Думаю, навіть немає сенсу пояснювати, що дії російської федерації є повністю незаконними. Ніхто не визнає т.зв. «референдуми», тому пропоную зосередитися на деяких інших важливих питаннях.

Першим питанням для дискусії є створення міжнародного трибуналу щодо російських воєнних злочинців. Проблема в тому, що навіть якщо Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), інстанція в Гаазі може розглядати лише воєнні злочини, злочини проти людяності і геноцид. Однак, на жаль, зважаючи на формальні причини, а саме Кампальські поправки до Римського статуту, МКС не може бути залучений до покарання за злочини агресії, зокрема і в цьому випадку. Тому слід шукати рішення у створенні спеціального трибуналу щодо злочину агресії.

Це не є нова ідея і дискутувалася ще весною. Серед її ініціаторів був серед інших колишній прем’єр-міністр Великобританії Гордон Браун. Уже запропоновано декілька проєктів такого трибуналу. Звучали певні ідей, як це зробити краще, тому що варіанти по прикладу трибуналів щодо колишньої Югославії чи Руанди не є можливими, оскільки обидва були створені згідно з рішенням Ради Безпеки ООН. Зрозуміло, що в такому разі росія застосує своє право вето. Тому виходом може стати спеціальна угода або обрання моделі за прикладом спеціального суду щодо Сьєрра-Леоне – створення аналогічного українського трибуналу з участю міжнародних суддів.  

Іншим питанням є те, чи має трибунал стосуватися тільки факту агресії чи всіх міжнародних злочинів (злочин агресії, воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид). Тут існують аргументи як «за», так і «проти». Прихильники вважають, що нелогічним буде карати путіна на трибуналі тільки за злочин агресії, а не робити цього за інші міжнародні злочини, які є в юрисдикції МКС. В такому випадку кращим вбачається застосування моделі Нюрнберга, коли судитимуть за всі злочини головних винуватців, а справи осіб рангом нижче розглядатиме суд в Гаазі. Однак противники наголошують, що створення такого трибуналу буде складним завданням і переслідування злочинців буде більш тривалим. Довести злочин агресії простіше, оскільки щодо нього завжди є безліч офіційних заяв, все відкрито, тому процес відбувається швидше.

Щоб втілити ідею трибуналу ведеться активна робота, зокрема міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу залучений в процес. Я особисто також брав у цьому участь. З нашого боку є вже проєкт. Інший проєкт був запропонований науковцями Великобританії. Правові основи тут зрозумілі, тому найважливішою буде політична воля, щоб його створити. Тому спільні зусилля мають спрямовуватися на тиск на політиків, щоб ті штовхали ідею на політичному рівні.

Інше питання, яке згадував, стосується геноциду в Україні. В цьому випадку хочеться наголосити, що важливим є довести намір знищити всю чи частину національної або етнічної групи, зокрема в такому випадку йдеться про національну групу українців. Наголошую, що йдеться саме про національну, а не етнічну групу, адже росія хоче знищити українську національну ідентичність. Слід розуміти, що в росії немає свободи слова і все, що озвучується в державних ЗМІ є повністю позицією держави. Тому намір здійснювати геноцид довести також буде можливо, посилаючись на заяви у тих же російських медіа. На жаль, більшість науковців і політиків поки, підтверджуючи чисельні випадки воєнних злочинів і злочинів проти людяності, не вбачають саме факту геноциду. Хоча естонський і латвійський парламент, а також низка інших парламентів в Східній Європі вже проголосували за заяви, згідно з якими події в Україні називають геноцидом. Однак слід продовжувати зусилля, щоб такі держави, як США, Франція чи Німеччина, також поділяли цю думку. Це наше наступне завдання у підштовхуванні західних політичних лідерів.