АДМІНІСТРАЦІЯ ТРАМПА: ШЛЯХ ВІД РИТОРИКИ ДО РЕАЛЬНОСТІ

Екстравагантні заяви новообораного президента Дональда Трампа про бажану покупку Гренландії і Панамського каналу, а також приєднання Канади не на жарт налякали світову громадськість. В очах усього світу Сполучені Штати почали втрачати ті елементи «м’якої» сили, які в сукупності з найпотужнішою економікою і наймогутнішими збройними силами стали основою їх глобального лідерства, а саме - стабільність і передбачуваність. Непевність відчули європейці,  оскільки перехід американської адміністрації від риторики до практичних дій може поставити під загрозу безпеку двох союзників по НАТО - Данії і Канади, і запустити процес руйнування інституційних підвалин західної цивілізації загалом.  

Поте, не ватро перебільшувати значення висловлювань новообраного американського президента. Досвід показує, що переважна більшість передвиборчої риторики нею і залишається і забувається наступного дня після виборів. Зрештою,  після певних стрибків і загострень популізму на початку, відбувається повернення до середньозваженої політики на основі базових інтересів та наявних інструментів і процедур. У цьому американському президентові допоможуть законодавці: Конгрес має відпрацьований досвід стримувань і противаг, у нього є для цього всі ресурси. Тому з великою долею впевненості можна відкинути можливість встановлення диктатури під час каденції Трампа.

Повертаючись до зовнішньої політики нової адміністрації, слід зазначити, що американська глобальна стратегія залишається незміною, хоча пропонуються дещо інший масштаб застосування інструментів її реалізації. У цьому можна знайти і певний позитив, а саме - США відходять від млявої і беззубої міжнародної політики демократів і повертають до реального життя розслаблених європейців, які, як виявилось, вже фактично не здатні захистити себе без допомоги з-за океану.

На думку новообраної адміністрації, відновити глобальне домінування Сполучених Штатів (тобто, “Make America Great Again”) можливо лише при наявності інструментів і механізмів стримування Китаю, його сателіта росії і групи країн, що входять до так званої «вісі зла».  Мова йде про американський контроль над транспортними комунікаціями в Світовому океані, для чого, зокрема,  потрібна постійна присутність в Арктиці (Канаді і Гренландії) і в зоні Панамського каналу.

Однак у цьому таїться і небезпека: доведеться виходити за рамки існуючих (хоча й фактично недіючих) норм міжнародного права і порушувати не лише писані правила, але й неписані практики, що склалися після Другої світової війни. Не можна просто за бажанням забрати території у найближчих союзників, незважаючи на цілі і мету. В історії були випадки покупки територій (згадаймо Аляску, Луїзіану чи Флориду) проте, по-перше, це були як правило на той момент глибоко периферійні локації, що не мали особливого стратегічного значення як для продавця, так і покупця. По-друге, акт купівлі-продажу виглядав добровільним і загалом рівноцінним. Слід відзначити, що такого роду придбання не практикувалось вже понад сто років і всі проблеми, пов’язані з необхідністю використання територій інших держав, вирішувалися через двосторонні угоди чи домовленості у рамках союзницьких міжнародних інституцій.  Будемо сподіватись, що тут Трамп діятиме шляхом формування стратегічного консенсусу союзників по НАТО і  зможе переконати їх в необхідності більш активного формування інфраструктури протидії  китайсько-російській експансії.

Сергій Федуняк