УКРАЇНСЬКИЙ РЕЦЕПТ ДЕМОКРАТІЇ І МИРУ ДЛЯ СВІТУ

Низка істориків, філософів і футуристів вбачають повномасштабне російське вторгнення подією, що знаменує закінчення (чи навіть крах) нинішнього укладу міжнародних відносин і точкою відліку для формування нового світопорядку. Занадто очевидним виявився злам і нездатність актуальної системи – з її інституціями та правилами – відреагувати на такий серйозний виклик. І тут постає питання: чи очікує світ тривалий хаос, чим намагатимуться скористатися нові політичні авантюристи й диктатори, чи одразу ж лідери візьмуться за пошук і окреслення нових основ? І наскільки може бути почутим український голос у цій важливій дискусії?  

Нещодавно представниця України вперше отримала Нобелівську премію миру. Декого обурював факт отримання престижної міжнародної нагороди одночасно правозахисними організаціями з України, Білорусі та Росії, що породжувало різні інтерпретації мотивів і задуму Нобелівського комітету. Однак промова української лауреатки Олександри Матвійчук вкотре показала вагу і силу голосу українців на міжнародній арені – українців, котрі сьогодні безпосередньо платять жертовну ціну за руйнацію міжнародних правил і інституцій.

Голова «Центру громадянських свобод» в Осло озвучила низку важливих тез, адресованих міжнародній спільноті:

- Як повернути віру у права людини в час їх системних порушень, що особливо можемо спостерігати на прикладі Росії.

- Не зіткнувшись із належним спротивом Заходу після анексії Криму і розв’язаної агресії, Росія сьогодні завдає болю мирному населенню в Україні, знищуючи цивільну інфраструктуру, розстрілюючи евакуаційні колони, примусово депортуючи, вбиваючи та катуючи на окупованих територіях. Відповідати за цю ганебну сторінку своєї історії повинен увесь російський народ.

- Демократичному світу слід перестати маскувати воєнні загрози під політичні компроміси. «Боротися за мир – це не піддаватися на тиск агресора, а захищати людей від його жорстокості».

- Це війна не двох держав, а двох систем – авторитаризму і демократії. У ній українці борються за свободу і цінності, на яких мають будуватися стійкі демократичні інституції.

- Ми маємо відкинути несправедливі індульгенції, коли правили визначають держави з потужнішим військовим потенціалом. Міжнародна система потребує реформ «для захисту людей від війн та авторитарних режимів». Необхідна нова архітектура світопорядку.

- Справедливість вимагає створення міжнародного трибуналу для Путіна, Лукашенка та інших воєнних злочинців.

- Потрібен новий гуманістичний рух, який займатиметься просвітництвом і формуватиме масову підтримку на захист прав і свобод.

Не можна у цьому контексті не згадати тези президента Зеленського на саміті «Групи двадцяти» на Балі в жовтні. Глава української держави у своїй «формулі миру» перед лідерами формату окреслив не тільки пункти, що стосувалися безпосереднього закінчення війни в Україні, а й забезпечення безпеки на глобальному рівні – продовольчої, енергетичної, ядерної, а також протидії екоциду. Крім того, вже в грудні у телефонній розмові з президентом США Байденом він запропонував провести глобальний «саміт миру».

Важливо не тільки спрямовувати всі зусилля на подолання кривавого агресора, а й осмислювати новий світ, що має постати на руїнах старого. Більш мирний, справедливий, демократичний світ. Попереду чекає серйозна дискусія і реалізація консенсусних ідей на практиці. І добре, що українські голоси на міжнародних майданчиках уже підштовхують до такого мислення.  

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії