ВІД ЗАКОЛОТУ ДО… НОВОГО ЗАКОЛОТУ? ХИТКИЙ БАЛАНС КРЕМЛЯ

Пройшов вже тривалий час від так званого заколоту Пригожина, а питання, що ж це було, досі залишається. Як і те, які це приховані за закритими дверми кремля політичні наслідки мало. Владна вертикаль на публіку демонструє позірну стійкість, обравши модель поведінки, наче нічого серйозного не сталося (попри минулу істерику, що вдалося запобігти ледь не громадянській війні). Однак чи так усе насправді – викликає сумніви.

Стало офіційно відомо, що одразу після заколоту у кремлі приймали Пригожина і командирів «Вагнера», яким пропонували продовження служби у випадку переходу під контроль російського міноборони. Заколотники не тільки не були покарані. Кремлівський диктатор потрапив у черговий конфуз, адже констатував нелегальність статусу приватної військової кампанії, хоча раніше навіть озвучував суми, які виділялися на її фінансування з державного бюджету. Цим самим вкотре знайшов підтвердження той факт, що йдеться про режим, який більше не опирається на правові рамки закону і втратив монополію влади на насильство.  

Створивши проблему власноруч через недолугість і ілюзію повного контролю, в кремлі вкотре намагаються повернути ситуацію на свою сторону звичними методами. Пригожину, котрий вже перебуває на території Білорусі з найвірнішими головорізами і обіцяє там створити нову «другу армію світу», схоже, знову пообіцяли звичні проєкти в Африці, щоб хоч якось приборкати владні апетити. Натомість на федеральних пропагандистських каналах не припиняються нападки на очільника заколоту, а з середовища вагнерівців продовжують перетягувати на сторону кремля – начебто, очолити підконтрольну міноборони структуру запропонували одному з командирів терористичної організації Андрію Трошеву. Таким чином, застосовуються звичні методики втримання хиткого балансу. Але чи вдасться це російському керівництву, зважаючи на наочну делегітимізацію внаслідок заколоту?   

Хоча вимоги вагнерівців зі звільнення Шойгу та Герасимову не були виконані, чистки в армії все ж відбуваються. І стосуються вони бойових командирів, які часто поділяють критику Пригожиним російського військового керівництва. Показовим став публічний демарш звільненого командувача 58-ї армії Івана Попова з позивним «Спартак». У випадку командувача 90-ї танкової дивізії Раміля Ібатулліна йдеться навіть про арешт. Досі є невідомою доля Суровікіна.  Медіа повідомляють також про звільнення командира 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії Володимира Селіверстова, командира 7-ї дивізії Повітряно-десантних військ Олександра Корнєва. Десантники під особливим пильним контролем: начебто хочуть звільнити очільника 31-ї бригади Сергія Карасьова, а командувача російським десантом Михайла Теплинського навіть планують арештувати. Останньому російські пабліки так званих «турбопатріотів» активно пророчили заміну замість Герасимова у командуванні окупаційними військами в Україні. Проти адміністраторів популярних телеграм-каналів також почала працювати репресивна машина – за звинувачення у вимаганні так був затриманий експолковник ФСБ Михайло Поляков.   

Попри намагання показати назовні, що режим після заколоту залишається стійким і все «йде за планом», кремлівська конструкція все більше нагадує Кримський міст у пік туристичного сезону 2023-го. Як бачимо, інколи така «стійка» конструкція внаслідок влучного попадання все ж обвалюється…

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії