АМЕРИКАНСЬКИЙ ПОВОРОТ НЕ ТУДИ – ЧИ ВІДКРИТИЙ ШЛЯХ НАЗАД?

Після скандальної зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа в Білому домі в американських містах замайоріли українські прапори і плакати з вимогами забезпечити справедливий мир в Україні. Одному з її активних учасників – віцепрезиденту Джей Ді Венсу – взагалі не вдалося потрапити на відпочинок в гірськолижному курорті у штаті  Вермонт через масовий  протест.  

Така реакція обумовлена не тільки наявністю великої української громади в США. Як свідчать результати опитувань CBS/YouGov, що проводилися ще перед подіями в Овальному кабінеті, 52% респондентів підтримують Україну. Натомість 44 % заявили про непідтримку жодної зі сторін. Більшість американців (66%) вважають Росію недружньою країною або й ворогом. На жаль, 41 % республіканців готові назвати сьогоднішнього агресора союзником. Схоже, на цей електорат орієнтується адміністрація президента, ініціювавши діалог з кремлем без ніяких поступок з боку диктатора путіна у війні в Україні.

Однак нинішня адміністрація наголошує на першочерговість розв'язання американських проблем. А з цим поки не все так гладко попри бравурні заяви глави Білого дому. Reuters повідомляє про рекорд падіння продажу незавершеного житла в країні через високі ставки по іпотеці і ціни на нерухомість (і це в часи президента, який у минулому став відомим як бізнесмен-девелопер). Падає і долар США на тлі побоювань від політики Д. Трампа, що може спричинити рецесію (яку у ЗМІ метафорично називають «трампцесією»). У лютневих опитуваннях 53 % американців вважали, що економіка рухається в неправильному напрямку. Не все гаразд і з однією з основних обіцянок нинішнього президента своєму виборцю: зупинити нелегальну міграцію в країну. Наразі по показниках депортації федеральна влада навіть не наблизилася до середніх цифр останнього року президентства Джозефа Байдена, якого республіканці гостро критикували за слабку політику протидії.

В таких умовах Д. Трамп намагається досягти блискавичних перемог на зовнішній арені. Які ще й можуть принести бажану Нобелівську премію миру. Однак намагання швидко припинити військові дії, займаючи жорстку позицію щодо жертви і компліментарну щодо агресора – такі кроки викликають здивування, а подекуди і шок в міжнародної спільноти. Зрештою, заявлена політика ізоляціонізму підважує можливість втілити гасло «зробити Америку великою знову». Адже військово-політична міць США – коли світові поганці боялися американської зброї, а інші розуміли, що завдяки тісним союзницьким відносинам завжди зможуть розраховувати на підтримку американської зброї – багато в чому визначила її місце на світовій арені після Другої світової війни. Звідси випливали також інші елементи успіху гегемона – зокрема Бреттон-Вудська фінансова система з закріпленням долара США у ролі світової резервної валюти. Офіційний Вашингтон не просто сьогодні підважує міжнародну систему, яка колись вивела його на вершину, а й загрожує її остаточному руйнуванню і втратою статусу провідної держави світу.

Зупинка американської військової допомоги Україні є кроком, який віддаляє настання справедливого миру і навпаки означає ще більше жертв серед українців. Президент Зеленський підкреслив у зверненні про готовність сісти за стіл переговорів і працювати під лідерством Д.Трампа. Наступний крок – за очільником Білого дому. Від його подальших дій залежить, як увійде в історію – лідером, що сприяв миру в Європі і світі, чи роздмухав глобальну війну, потакаючи диктатурам.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії