ФІНАЛЬНИЙ ПОЛІТ ВАГНЕРА?

Падіння у Тверській області авіаборта (чи то внаслідок роботи систем ППО, чи підриву зсередини), на якому з великою долею ймовірності перебувало політичне і військове керівництво терористичної організації Вагнер, видається цілком логічними. Занадто болючим для режиму і закомплексованого царя на вершині ієрархії став заколот двомісячної давності. А подібних речей там не прощають.

Помсту вирішили подати холодною. Після червневого «маршу справедливості», який розвернувся на шляху до Москви, здавалося, заколотників помилували і перемикнули на улюблені проєкти в Африці, заодно використовуючи в інформаційних операціях про загрозу з території Білорусі. Проте, якщо список пасажирів літака підтвердиться, то влаштували публічну розправу не тільки з медійною персоною Пригожина, й бойовим командуванням терористичної групи, зокрема її засновником, відкритим нацистом Уткіним. Мабуть, тому вирішили не традиційно травити «новачком», а обрати спосіб, що ліквідує ключових лідерів одразу.   

З’являються припущення, що це могло бути інсценування. Недаремно так же чинили ідеологічні попередники з Третього рейху, коли розуміли наближення програшу. Багато зі зміненою зовнішністю і під вигаданими іменами опинялися в країнах Латинської Америки. Однак навіть у випадку такого менш ймовірного сценарію можна констатувати крах проєкту Вагнер зі всією його міфологією, створеною пропагандою. Адже такою наразі постає сформована інформаційна картина навколо події, що проявляється зокрема у реакції в соцмережах прихильників вагнерівців, від яких навіть лунають заклики до помсти владі. Як і у випаду з заколотом, всі подробиці, як і ймовірні наслідки для диктаторського режиму, стануть зрозумілими згодом.

Чим далі «військова спецоперація йде по плану», тим більш хаотичною і нестабільною стає внутрішня ситуація в кремлівській системі.  Тому даремними є бажання Заходу, щоб російські процеси залишалися контрольованими – путінська машина демонструє, що, схоже, перейшла до нової фази терору, коли ті, хто прагне кинути виклик, будуть показово знищуватися. Феномен Пригожина і групи Вагнера вирізнявся на тлі специфіки російської армії і силовиків, а з іншого боку, є досить характерною історією для режимів по типу африканських диктатур. Однак навіть після фізичного усунення подібних негативних персонажів розпочата ними історія не обов’язково завершена. Фінальний політ Вагнера цілком може мати криваве продовження, коли інші гравці, розуміючи таку ж загрозу для себе, тепер атакуватимуть першими. Однак врахують помилки, коли незавершений маршрут, щоб узяти владу в Москві, для вагнерівців призвів до порушення взятих владою гарантій і такого фіаско. Цього разу нові політичні сміливці доводитимуть справу до кінця.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії