«ФУТУРОЦИД»: ЯК РОСІЙСЬКИЙ РЕЖИМ ЗНИЩУЄ У ГРОМАДЯН ЇХ МАЙБУТНЄ

Тоталітарні системи минулого століття не тільки терором знищували мільйони незгідних, а й пропагандистськи здобували масову підтримку у населення через формування уявного образу майбутнього. Тоталітаризм, в який стрімко скочується росія після 24 лютого, є, схоже, першим випадком, коли така картина майбутнього взагалі не пропонується.

Більшовики одурманювали людей через утопічну ідею побудови комунізму. Італійські фашисти та німецькі нацисти, підживлюючи ресентимент, зверталися до міфологізованого минулого, однак не планували відтворювати в точності Давній Рим чи Німецьку імперію. Натомість сьогодні кремлю, який вже відкрито заявив про свої неоімперські амбіції, нічого не залишається, як тільки створювати ідеологічні симулякри і пропонувати проєкт ресовєтизації. Попри те, що той є абсолютно нежиттєздатним в сучасному світі. Недаремно одним із пропагандистських символів війни після 24 лютого стала «бабуся з червоним прапором», яка вказує знову ж таки на тренд минулого, а не побудову майбутнього. Таким же є концепт «російського світу», який не дає ніяких відповідей на питання цивілізаційного розвитку, є лише штучною мішаниною ідей, які часто суперечать одна одній.

Нічого дивуватися, що замість анонсованого ледь не проголошення «нового світового світопорядку» на цьогорічному Петербурзькому міжнародному економічному форумі, у підсумку все вилилося в чудернацький недолугий форум з талібами у ролі міжнародних партнерів рф і опозиційними до позиції кремля заявами президента Казахстану. Замість статусу регіонального гравця і центру притягання для інших, до чого режим постійно прагнув, кремль став міжнародним ізгоєм, від якого відхрещуються навіть колишні союзники. Міжнародне дослідження Pew демонструє рекордно низький рейтинг довіри до путіна з-поміж світових лідерів. Це прямо вказує на те, наскільки непомірні амбіції російського керівництва, яке не пропонує ніяких привабливих ідей і програм та не оперує відповідним потенціалом, не відповідає реальному стану справ і положенню у світі. Єдиним його міжнародним брендом є експорт хаосу і насильства на міжнародній арені, що ріднить режим з терористичним.

У випадку відсутності майбутніх перспектив першими жертвами є молодь і діти. Механічним відтворенням радянських практик є заснування так званої «Великої переміни», яка має стати аналогом комсомолу. За мілітаризацію свідомості дітей уже давно відповідає Юнармія, відповідником якої в інших нацистів – Третього рейху – був Гітлер'югенд. Натомість закриваються можливості інтеграції в глобалізований світ – російську освітню систему виключають з Болонської системи, а ручні російські колаборанти в окупованому Криму заявляють про непотрібність вивчення англійської мови. На жаль, до закритої та ізольованої  системи, яку будують у росії, насильно втягують і українських дітей. Їх агресор викрадає і прагне виростити згідно з пропагандистськими лекалами «російського світу» - це є ще однією складовою цілеспрямованої політики знищення української нації.

Росія сьогодні – це країна без майбутнього, в якій громадян чекає тільки економічна розруха, постійні війни і терор. Єдиним виходом є повалення тиранії диктатора, а не просто вимога припинення військових дій в Україні. Чи залишилися ті сміливці, здатні взяти на себе таку громадянську відповідальність?

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії