ГІНЦІ, ЩО МИР ПРОПОНУЮТЬ

З початку року спостерігається тенденція: чим активніше звучать публічні дебати з приводу ймовірного українського контрнаступу, а також анонсуються нові постачання західної зброї Україні – тим частішими є пропозиції від світових лідерів щодо посередництва у мирних перемовинах між Києвом і москвою. І можна лише здогадуватися, що кожен із міжнародних гравців закладає в ці заклики: реальне бажання досягти перемир’я, отримати політичні бонуси від лаврів миротворця чи намагання приховано допомогти кремлю відтягти час задля перегрупування тим своїх сил.

Тривалий час багато-хто очікував, яку офіційну позицію займе Пекін. Однак презентовані ним на річницю повномасштабного російського вторгнення пункти навряд тягнули на повноцінний мирний план. З усім тим, для підкріплення серйозності своїх намірів, китайський лідер врешті переговорив з президентом Зеленським у березні, а в КНР після довготривалої відсутності був відправлений український посол. Функцію консультацій і підготовки перемовин в Пекіні поклали на колишнього посла в рф, спецпредставника з питань Євразії Лі Хуея, якому у Києві в травні офіційно була донесена українська позиція. Китайську мирну ініціативу поспішило підтримати угорське МЗС – однак Будапешт все частіше на рівні риторики офіціозу і дій (наприклад, блокування військової допомоги Києву через вимогу зняти санкції з банку, який підозрюється у кредитуванні російських військових та визнанні російської юрисдикції над окупованими територіями) займає сторону агресора.

Обраний на третій термін президент Бразилії Лула да Сільва також вирішив заявити про себе на міжнародній арені, запропонувавши свій план для припинення найбільш кровопролитної сьогодні війни. Було озвучено більш конкретний механізм – створення групи держав-посередників, так званої «політичної  G20». Однак ініціатива була холодно сприйнята в Києві, зважаючи, що в інтерв’ю для CNN бразильський лідер допустив можливість відмови України від окупованого Криму. Папа Римський, котрий неодноразово піддавався критиці за те, що чітко не розмежовував роль агресора і жертви у риториці і акціях (як, до прикладу, під час спільного несення хреста українкою і росіянкою), також натякнув на те, що не публічно провадить миротворчу місію. Цю функцію вже покладено на кардинала Матео Дзуппі. Роль посередника неодноразово пропонував і турецький президент Ердоган, а на початку січня прямо звинуватив кремлівського диктатора в агресії і закликав до припинення вогню. Врешті, делегація з шести африканських країн – Південної Африканської Республіки, Республіки Конго, Сенегалу, Уганди, Замбії та Сенегалу – планує в червні відвідати Київ і москву, щоб ініціювати переговорний процес.

Глава українського МЗС Дмитро Кулеба заявив про готовність обговорення будь-яких мирних планів, які базуватимуться на двох принципах: неможливість переходу українських територій до складу рф та недопустимість заморожування конфлікту. Водночас Київ наголошує на «формулі миру» президента Зеленського, яка охоплює ширший контекст міжнародної безпеки і є гнучкою – кожен може обрати довільний пункт із запропонованого плану і його підтримати. Детектор медіа доводить, що російська пропаганда активно працює над тим, аби дискредитувати український план, який був підтриманий Генеральною Асамблеєю ООН.

В будь-якому випадку, світова практика показує, що для початку мирних перемовин потрібна готовність обох сторін, а також чітке розмежування ролі агресора і жертви з усіма правовими та політичними наслідками. Однак до російського агресора поки таке розуміння не дійшло. ЗСУ продовжують наполегливо над цим працювати.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії