МУСКУЛИ МИРУ ЄВРОПИ

5 березня 1946 року Вінстон Черчиль виголосив знамениту Фултонську промову у стінах Вестмінстерського коледжу в США. В ній британський лідер вказав на тінь загрози комунізму, з яким стикнулася повоєнна Європа, розділена «залізною завісою», закликав до зміцнення співпраці та єдності перед загрозою. Її зміст часто вважають ознаменуванням початку холодної війни. Промова в англійській мові називається Sinews of Peace як вказівник рушіїв мирного процесу, що українською переклали як Мускули миру.

Пройде майже вісімдесят років і вже в Мюнхенській промові новий американський віцепрезидент Джей Ді Венс ознаменує розрив довголітніх трансатлантичних зв’язків всередині Заходу і підштовхне Європу до роздумів, яким чином вибудовувати тепер нову архітектуру безпеки. Пряма загроза сьогодні йде все від тієї ж столиці. І на тлі все активніших обговорень про те, як не подарувати агресору час для перегрупування і нарощування сил, а саме досягти справедливого миру в Україні, європейці повинні активно нарощувати власну боєздатність – наростити мускули миру.

Калейдоскоп міжнародних заяв і зустрічей засвідчив намагання європейців заповнити ту лакуну в безпеці континенту, яка виникла в умовах самоусунення Сполучених Штатів. Одразу після скандальної зустрічі у Білому домі у Лондоні за участі президента Зеленського було оголошено про створення коаліції з 20 європейських країн для підтримки України на її шляху до припинення вогню. Британський прем’єр Кір Стармер уже анонсував нову зустріч у рамках даного формату. Норвезький парламент пообіцяв збільшити допомогу Києву на 8 млрд доларів. Своєчасною виглядає ініціатива групи колишніх військових і політичних високопосадовців НАТО зі створення SkyShield – системи захисту повітряного простору України від ракетних атак Росії шляхом розгортання 120 сучасних винищувачів.

Зрештою члени ЄС зібралися на позачерговий саміт, де предметом обговорень стали дві теми: забезпечення допомоги Україні та посилення власної безпеки. Щодо першого питання всі вкотре спіткнулись об незгоду угорського прем’єра Віктора Орбана, чия вперта лояльність до Кремля в нових геополітичних реаліях викликатиме все більше негативну колективну реакцію і пошук ефективних шляхів протидії. Натомість щодо другого – було анонсовано ініціативу «Переозброїти Європу». Згідно зі словами президентки Єврокомісії Урсули фон ден Ляєн, йдеться про загальну суму у 800 млрд євро, з яких 150 млрд планується витратити на закупівлю зброї. І навіть якщо припустити, що оголошених показників навряд вдасться досягти, порядок цифр вказує на серйозність усвідомлення європейськими лідерами безпекової ситуації, яка виникла. Дослідження брюссельського дослідницького інституту Bruegel та Кільського інституту світової економіки у перекладі українською від порталу «Мілітарний» вказує на потребу мобілізації 300 тисяч європейців і 250 млрд євро оборонних інвестицій щороку, щоб протидіяти російській армії.

Французький президент Емманюель Макрон ще в період першої каденції на посаді заявляв про потребу «стратегічної автономії» Європи і «смерть мозку НАТО». На жаль, сьогодні щодо другої тези бачимо, як альянс, що є свідченням побудови безпеки навколо трансатлантичних відносин, переживає глибоку кризу. Як повідомляють міжнародні ЗМІ, США планують відмовитися від подальших планувань військових навчань НАТО у Європі. А наближений до американського президента олігарх Ілон Маск все частіше у своїй же соцмережі Х у коментарях заявляє про потребу виходу зі складу альянсу.

У зверненні до французької нації президент Макрон вказав на переломний момент в історії для Європи, запропонувавши ідею французького ядерного щита для регіону. Інша раніше запропонована ним концепція створення європейської армії, яку своєчасно актуалізував у цьогорічній промові під час Мюнхенської безпекової конференції президент Зеленський, поки не отримала належної підтримки серед політичних лідерів. Збройні сили України з їх унікальним досвідом нищення російського ворога не тільки мали б стати ключовим ядром для такої армії. Великою ціною вони виграли для європейців потрібний час. Час, який дуже пришвидшився для Європи після карколомних політичних змін по інший бік Атлантики. І вимагає негайного переходу від дискусій до системної колективної роботи.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії