РОСІЯ РОЗДМУХУЄ КОНФЛІКТ У МОЛДОВІ?

Тема невизнаного Придністров’я як військовий і, меншою мірою, політичний чинник останнім часом усе частіше звучить в контексті російського повномасштабного вторгнення в Україну. Раніше українська воєнна розвідка попереджала про ймовірність провокацій російських спецслужб у регіоні, а російський військовий командувач заявив про можливість виходу армії до Придністров’я, де «відмічаються факти утиску російськомовного населення». Щоправда, кремлівські чиновники заявили, що підтримують територіальну цілісність Молдови – однак події в Україні є кривавим свідченням того, наскільки можна довіряти запевнянням Москви. В останній декаді квітня серія провокацій таки відбулася в Тирасполі та інших населених пунктах, внаслідок чого Кишинів скликав екстрене засідання Ради безпеки, а придністровська адміністрація, розгледівши «український слід», оголосила червоний рівень терористичної загрози.

Зважаючи на розміщення там російського військового контингенту та так званої «армії Придністров’я», що підпорядковується російському командуванню, цілком логічним є припущення про небезпеку їх втягування агресором в Україну. Однак мілітарний потенціал так званої «ПМР» є несуттєвим у порівнянні з так званими «народними республіками» окупованого Донбасу, тому може бути залучений лише у випадку консолідованої атаки на Одеську область з декількох напрямків. Свої реальні можливості добре розуміє тамтешня адміністрація та економічні спонсори місцевих еліт, тому її політична поведінка нагадує поки маневри білоруського диктатора Лукашенка до лютого 2022 року. Слід нагадати, що наприкінці березня відбулася навіть зустріч придністровського лідера Красносельського з послом США в Молдові. Однак це не скасувати того, що інші плани на роль квазіреспубліки можуть існувати в Москві. За даними української розвідки, у Придністров’ї оголошено військові збори.

Інший вагомий чинник, на який варто звернути увагу, є інформаційна складова, що будується довкола внутрішніх політичних перепитій у Молдові і фактору війни в Україні. Стосовно українських тимчасово переміщених осіб, велику кількість котрих прийняли гостинно молдавани, одразу була запущена пропагандистська кампанія з метою роздмухування міжнаціональної ворожнечі. У відповідь на заборону георгіївських стрічок та символіки російської окупації мали місце акти вандалізму, коли відповідні символи наносилися на об’єкти інфраструктури, зокрема пов’язані з українською громадою Молдови. У місті Фалешти свастика, а також відповідні латинські літери, які наносять російські окупанти на свою техніку, з’явилися на надгробних пам’ятниках румунським солдатам. Опоненти з-поміж соціалістів особливо активно критикують рішення влади щодо георгіївських стрічок напередодні 9 травня, закликаючи до масових акцій, однак не можуть в цьому плані розраховувати на Придністров’я, де скасували відповідні ідеологічні заходи на тлі установленого режиму терористичної загрози.

Основні політичні сили Молдови дотримуються риторики забезпечення миру і недопущення військових дій – єдиною політсилою, що відкрито підтримала російську агресію в Україні є Патріоти Молдови. Однак як опозиція, так і російська пропаганда постійно апелюють до того, що влада начебто не дотримується нейтралітету, записаного в молдовській конституції. Критика стосується зокрема транзиту через Молдову міжнародної допомоги для України. Ще більш тривожним є створення образу «нацистів» у владі, яка опирається на «західних» чи «румунських кураторів». Схожа пропагандистська риторика застосовувалася і щодо українців перед повномасштабним вторгненням. Таким чином йде спроба розхитати мультинаціональне молдавське суспільство, створити штучний образ загрози з боку України, яка начебто прагне «атакувати Придністров’я», та Румунії, що хоче «окупувати Молдову».  У випадку дестабілізації не виключено, що Москвою буде застосований військовий сценарій і тоді офіційному Кишиневу не обійтися без допомоги сусідів.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії