РОСІЙСЬКІ «БЄСЄДИ» З ВАШИНГТОНОМ ПРО МИР

З приходом вдруге в Білий дім Дональд Трамп з енергією розпочав виконання обіцянки «завершити війну за 24 години». Щоправда, потім прозвучав коментар, що автор фрази «був дещо саркастичний», коли її озвучував, а генерал у відставці Кіт Келлог окреслив часові рамки вже у 100 днів для реалізації заявленого. Американські ЗМІ вказували на бажання президентської адміністрації досягти перемир’я до Великодня, яке цьогоріч припадає на 20 квітня.

Для цього Вашингтон визначив основних перемовників, покликаних створити необхідне підґрунтя. Однак згадуваного спецпосланця в Україні Кіта Келога, котрий, відвідуючи Київ, ще намагався почути позицію українських оборонців, швидко відсунули на задній план. Натомість карт-бланш від Д. Трампа отримав його близький соратник (і партнер по гольфу), мільярдер-забудовник Стів Віткофф. До його функцій спецпосланника США на Близькому Сході додалося також налагодження потрібного контакту з москвою. Мовляв, цьому мають сприяти вміння того як сильного перемовника.

На жаль, демонстрацією дипломатичних навичок стало компліментарне загравання з агресором. У інтерв’ю для колишнього ведучого Fox News Такера Карлсона, також поміченого у поширенні неправди про Україну, С. Віткофф повторив низку кліше, які впродовж війни постійно використовує російська пропаганда. Зокрема, вказав на так звані «референдуми» на окупованих територіях, що фактично слугували лише імітацією процесу під дулами автоматів, як свідчення того, що більшість населення, мовляв, бажало опинитися під контролем рф. А визнаного на міжнародному рівні воєнного злочинця владіміра путіна, котрий і віддає безпосередні накази своїй армії і спецслужбам проводити геноцид в Україні, назвав «непоганою людиною», котра «молилась» за здоров’я Д. Трампа над його написаним портретом під час замаху на тоді ще кандидата в президенти США. Президент Володимир Зеленський розкритикував позицію С. Віткоффа, справедливо зазначивши, що подібні заяви послаблюють тиск на агресора і перешкоджають досягненню справедливого миру.

Більш ніж показовим є відбір персонажів кремлем для ведення раундів перемовин з американською стороною в саудівській столиці Ер-Ріяді. Зокрема, це уродженець Києва, гендиректор Російського фонду прямих інвестицій Кіріл Дмитрієв, котрий активно просуває у розмовах ідею зняття санкцій з Москви. Довіреність такої місії, як і просування по кар’єрній драбині (і, видається, по рівні спецслужб, про що свідчить наявність посвідчення співробітника розвідки, як випливає зі ЗМІ), обумовлене шлюбом з близькою подругою доньки путіна. Ще більш показовою є участь Сєргєя Бєсєди, колишнього керівника відповідальної за український напрямок «п’ятої служби» фсб, усунутого з посади після повномасштабного вторгнення внаслідок проваленої роботи підконтрольним йому відомством. Тобто до «бесєд» з Вашингтоном про умови миру безпосередньо залучені персонажі, до функціональних обов’язків яких входила підривна діяльність проти України, не гребуючи всіма інструментами – від політичних вбивств до актів тероризму.

Проте в Білому домі, виглядає, «медовий місяць» безапеляційної довіри до очільника кремля завершуються, поступаючись оправданим сумнівам у його прагненні досягти перемир’я і прихованих намірах. Київ погодився на повне і всеосяжне припинення вогню без будь-яких попередніх умов,. Натомість після чергового раунду перемовин в Ер-Ріяді внаслідок російської непоступливості сторони зійшлися лише на зупинці бойових дій у Чорному морі. Проте виконання навіть такого обмеженого перемир’я залишається під питанням з боку москви, яка до того ж висуває попередні умови, намагаючись створити прецедент зняття американських санкцій. Проте самовпевнений російський диктатор продемонстрував звичні хижацькі наміри. На зустрічі з підводниками він вкотре засумнівався у легітимності української влади, запропонувавши введення зовнішнього управління над територією самостійної держави. Цього разу подібні заяви неабияк розізлили Д. Трампа і той публічно пообіцяв вторинні мита від 25 % до 50 % для покупців російської нафти, якщо вважатиме, що росія не намагається досягти зупинки кровопролиття. Видається, агресор занадто увірував у повний рефлексивний контроль над рішеннями Вашингтону щодо війни в Україні, не допускаючи, що тиск американської адміністрації ще може бути повернутий у його сторону.

Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії