УКРАЇНА ПОВИННА ПРОБІГТИ СВОЮ ДИСТАНЦІЮ І НАМ НЕ ТЕБА ЗАВАЖАТИ

Війна чимось схожа з бігом: для перемоги у спринті потрібна вибухова енергія як наслідок миттєвої концентрації сил. Коли ж мова йде про довгу дистанцію - тут потрібна витривалість або правильний розподіл значних накопичених ресурсів. Двічі у XX столітті Німеччина зазнавала поразки саме тому, що їй із союзниками не вистачило самого необхідного, щоб тривалий час підтримувати вогонь війни, а логістичні маршрути за межами окупованих територій Європи були надійно заблоковані. При цьому держави Антанти, а потім і антигітлерівської коаліції у необмежених кількостях отримували необхідне з колоній. Тому обидва рази спроби Німеччини розв’язати війну виявлялися приреченими на поразку.

Подібні аналогії проглядаються і з російською федерацією. «Бліцкриг» в Україні на початку березня провалився і війна вступила у затяжну стадію. Зараз переможе той, хто переживе ворога, у кого виявиться більший вольовий і матеріальний ресурс. Вже чітко проглядається стратегія путіна: якщо ми не можемо перемогти, то потрібно не програти, а для цього потрібно якомога швидше і надійніше перевести бойові дії у заморожений стан і унеможливити наступальні операції ЗСУ. Їм важливо переконати наших союзників, що скільки б вони не надавали Україні військових і матеріальних ресурсів – перемогти рф все одно не вдасться. Що всі ці мільярдні пакети систем ППО, бойової техніки і боєприпасів – це марні витрати і потрібно починати переговори. Ворог сподівається, що західні суспільства поступово втомлюються від України і це посилюється наростанням економічних проблем, пов’язаних із санкціями і війною загалом.  

Поки що наші союзники не реагують на цей інформаційно-психологічний тиск кремля, але тривожні дзвіночки частішають. Тут і надісланий 25 жовтня (хоча й швидко відкликаний) лист трьох десятків конгресменів-демократів до адміністрації США із закликом сприяти припиненню кровопролиття шляхом початку переговорів з рф і витоки через «Вашингтон Пост» побажань американського уряду, щоб українське керівництво проявило готовність до переговорів з москвою. Ініціатори подібних акцій намагаються переконувати, що це виключно тактичні кроки, які не скасовують реалізацію загальної стратегії України і Заходу на поразку рф. Так, на офіційному рівні неодноразово висловлюється рішимість союзників допомогти Україні здобути перемогу і вийти на кордони 1991 року, але при цьому як проміжна опція не виключаються й переговори з рф. 

Зараз ентузіазм і рішучість наших партнерів і союзників довести справу з рф до кінця по суті залежить від наступального потенціалу Збройних сил України. Якщо до початку зими «посиплеться» хоча б один із напрямів наступу  ворога, то це для західних суспільств стане найкращими ліками від втоми від війни. Наша ж мотивація воювати підтримується прагненням звільнити рідну землю і не знає втоми. Тому нам не треба заважати пробігти свою частину дистанції. 

Сергій Федуняк, стипендіат програми Фулбрайта-Кеннана; професор кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича