УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У ПОЛЬСЬКИХ ВИБОРАХ

На початку лютого портал "Західний інформаційний фронт" публікував інформацію про збільшення у польському інформаційному просторі активності російських ботів і спробу посіяти розбрат між Києвом та Варшавою. Цією публікацією ми хочемо привернути увагу до проблеми інструменталізації російської війни проти України у внутрішньо польській політиці та діях проросійських середовищ протягом останнього місяця цього року. Потрібно підкреслити, що осінню цього року в Польщі відбудуться вибори до парламенту тому політичні дебати будуть жаркими.

У Ченстохові в приміщені видавництва 3dom (яке отримало фінансову допомогу від ЄС) відбулась презентація «Польського антивоєнного руху» під гаслом «Це не наша війна» ініціатором виступив доктор Лєшек Сикульський та Себастьян Пітонь (архітектор, регіональний активіст та антиковідовий діяч).

Ініціатори закликали боротися з гегемонією США та обмежити допомогу Україні, оскільки тим самим Польща стає стороною конфлікту у війні Росії проти України. Сикульський та Пітонь розповідали про плани широкої інформаційної кампанії щодо власної пацифістичної діяльності та анонсували проведення Конгресу миру у Варшаві.

Станіслав Жарин речник міністра-координатора спецслужб Польщі вважає, що  діяльність Лєшека Сикульського, який створив структуру, що просуває пацифістські гасла, є частиною ширшого напряму діяльності на міжнародній арені, меседжі якого є вигідними для російської пропаганди. Подібну думку висловили ряд інших польських експертів, зокрема Міхал Марек та Якуб Мачиєвський.

Варто зазначити, що польські опозиційні ЗМІ нагадали про близькість Сикульського до партії Право і Справедливість він працював аналітиком з безпеки у канцелярії президента Леха Качинського, був залучений в комітеті Антонія Мацеревича, який реформував польські спецслужби (Контрольного комітету WSI), а у 2021 президент Анджей Дуда нагородив його Бронзовим хрестом за заслуги. З іншого боку, у 2015 Сикульський намагався потрапити до польського парламенту від ліберальної партії Новочесна, а у 2019 до Сенату від правої партії Конфедерації. В польських ЗМІ з’явилась інформація, що на осінніх виборах Лешек Сикульський отримає перше місце у Ченстоховському окрузі у списку Конфедерації. Рішення про включення до списку Конфедерації ймовірно приймав Гжегож Браун, адже саме його партія відповідає за означений виборчий округ, а його політична риторика збігається із заявами Сикульського.

Найбільший контроверсійним вчинком польського політолога було інтерв’ю з послом Росії в Польщі Сергія Андрєєва, яке відбулось у квітні 2022 вже після розкриття злочинів російських військових у Бучі.

З огляду на вибори варто сподіватися на подальше загострення та радикалізацію риторики. Потрібно нагадати, що «українську карту» у передвиборчій боротьбі використовують і респектабельні політики з поміркованого нурта. Наприклад, євродепутата та колишнього міністра закордонних справ Польщі Радослав Сікорський в інтерв’ю Radio ZET допустив ймовірність того, що Польща на чолі з партією ПіС начебто розглядав варіант поділу України у перші 10 днів повномасштабного вторгнення Росії.

Реакція керівної партії була не менше категоричною, генеральний секретар ПіС Кшиштоф Соболевський у Твіттері нагадав, що Сікорський у 2014-му звертався до українців із закликом: «Підпишіть (те, що вимагають росіяни), або ви всі помрете» (йдеться про 21 лютого 2014 р. лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем «Угоду про врегулювання кризи в Україні», що відбулось під тиском закордонних представників).   

 Очільник польського уряду Матеуш Моравєцький був не менш категоричним: «Заява Радослава Сікорського нічим не відрізняється від російської пропаганди».

В кінці січня проф. Гжегожа Колудка опублікував статтю в газеті «Річ Посполита» у якій закликав до дипломатичного вирішення військового конфлікту, а не черговою хвилею озброєння України. Автор зустрілась з хвилею критики, яка пролунала від представників усіх польських середовищ.

В січні Кшиштоф Товлінський подав до суду документи про реєстрацію партії Фронт, яку польські публіцисти вже назвали антиукраїнською і пролукашенківською. В 2022 році Товлінський двічі відвідував Білорусь, а до того був заступником міністра в уряді Ярослава Качинського, в 2019 році намагався потрапити до парламенту по списках Конфедерації.

В жовтні 2022 у Варшаві у приміщенні Музею Незалежності відбувся з’їзд «антисистемних патріотів», головним організатором було товариство Patria, яка була зареєстроване у липні 2022 та об’єднує осіб, що співпрацювали з партією Зміна Матеуша Піскорського та Х-портал Бартоша Бекера (видавець книг Дугіна та інтерв’юер донецьких сепаратистів). На конференції були присутні представники не системних лівих та антиковідні активісти (наприклад Влодзімеж Гуркі з Польського руху лівих або Мацей Мацяк, блогер та лідер руху Добробут та мир).

Нова соціологія  або зміна політичних симпатій

В січні 2023 року Maison & Partners на замовлення Warsaw Enterprise Institute було проведено друге соціологічне дослідження щодо ставлення поляків до війни в Україні. Полякам поставили 8 тез, які збігаються з наративами російської пропаганди.  

Ось ці тези

Причини війни

• Війна – це змова ліберальних еліт Заходу, тих самих, які планували пандемію
• Якби не розширення НАТО на Схід, Путін не напав би на Україну та українців
• Біженці з України фактично є економічними мігрантами
• Ми не повинні допомагати Україні, поки вона не покається за Волинь і не засудить Бандеру

Внутрішньої політики Польщі

• Польща не може дозволити собі біженців

Відношення до Росії

• Росію не потрібно дратувати оскільки вона має ядерну зброю
• Ми повинні сприяти миру за будь-яку ціну – навіть ціною територіальних поступок України Росії
• Ми повинні припинити постачання зброї, тому що це ще більше розпалює конфлікт не має до нас нічого спільного

Загалом 42 % респондентів погоджуються або схильні погодитись з 5 із 8 згаданих тез. 59% поляків згодні з 3 із 8 тверджень,  41% - підтримують 4 тези.

Серед молоді (особливо у осіб віком 25-34 роки) помітний значно вищий ступінь згоди із озвученими тезами, ніж серед осіб у віці 45+ та особливо 55+.

З проросійськими тезами погоджують ті респонденти, що отримують інформацію з соціальних мереж, а найбільш критичними є респонденти, які дивляться опозиційні телеканали TVN/TVN24 та інтернет-портали.     

Польські та іноземні дослідники зазначають, що не варто панікувати оскільки дослідження вказує на певні зміни і ілюструє комунікаційну проблему між суспільством та державою.

Одним з прикладів чого є евфемізми, які польська влада використовувала, щодо українців, які приїжджають до Польщі починаючи з 2014. Польська влада тривалий час використовує тему війни та громадян України у внутрішньопольські і загальноєвропейські політичній боротьбі. Під час міграційної кризи в 2015 році керівна партія  Право і Справедливість відмовилась від ідеї релокації біженців із Сирії. Головним аргументом польського уряду була наявність українців, який вони називали біженцями, хоча до 2022 більшість громадян України виїжджали саме через економічні проблеми Україні зумовлені військовими діями російської федерації. В травні 2022 президент Анджей Дуда назвав українців, які знаходять в Польщі не біженцями, а гостями.

Описані події початку поточного року вказують, що тема російсько-української війни та українців, котрі проживають у Польщі, стане однією з важливих тем передвиборчої кампанії. Опосередковані факти вказують, що реальна та неформальна комунікація між польськими та українським урядовими структурами, політиками та експертами є дуже поверхова. Прикладом чого може бути дискусія польських журналістів та експертів про утворення польсько-української федерації (див публікації Марек Будзіш за червень 2022) або відсутність швидкої та оперативної комунікації між Києвом і Варшавою під час інциденту з ракетою у листопаді 2022 та після вибуху в штабі польської поліції подарунка з України у грудні минулого року. 

Попри зближення обох народів і реальне бажання дізнатися один про одного більше (див. дослідження Центру Мєрошевського) політики, навіть, головного нурту схильні до інструменталізації польсько-українських стосунків з огляду на політичну кон’юнктуру. 

Євген Білоножко, аналітик Центру політичних наративів демократії