РУМУНІЯ В НОВИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ РЕАЛІЯХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ – ДУМКА ЕКСПЕРТА МАРІНА ГЕРМАНА

Другий прихід Дональда Трампа в Овальний кабінет з чітким посиланням «завершити війну в Україні», притім за «24 години», викликав міжнародні зацікавлення, яким же буде підхід нового старого президента США. Однак навіть найбільш сміливі припущення, схоже, не передбачали настільки карколомної зміни курсу Білого дому. Виступ віцепрезидента США Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції став холодним душем для європейських лідерів, вказавши на трансформацію колишніх трансатлантичних зв’язків і потребу пошуку нових форматів безпеки на континенті. Що особливо важливо в контексті жорстокої війни, яку кремль продовжує в Україні.

У промові американський високопосадовець, у загальному річищі претензій до європейців, розкритикував зокрема румунську владу за скасування результатів голосування на президентських виборах і перенесення їх дати. Причиною слугували небезпідставні звинувачення, що виборча кампанія в соцмережах ультраправого кандидата Келіна Джорджеску стала результатом іноземного, як припускається, російського втручання.

Румунія продовжує залишатися одним із ключових союзників України, виконуючи, зокрема, важливу функцію логістичного хабу для гуманітарних і військових постачань. Окрім того, Бухарест завжди відігравав роль важливого партнера Сполучених Штатів у Східній Європі, особливо зважаючи на доступ до Чорного моря. Як діятиме український сусід у нових геополітичних реаліях, окреслених адміністрацією другого терміну президентства Трампа – про це розмовляли з Маріном Германом, директором Інституту політичних досліджень та соціального капіталу (м. Черниці), лектором Сучавського університету імені Штефана сел Маре (Румунія), президентом та редакційним координатором BucPress Media Center - асоціації румунських журналістів в Україні.

Якщо говорити про озвучену ідею президента Зеленського щодо створення європейських збройних сил, яка звучала і раніше, то, на думку Маріна Германа, сьогодні вона має підтримку частини румунської інтелігенції та аналітичного середовища. Однак, зважаючи на продовження війни в Україні і поширення наративів, які викликають страхи та побоювання щодо можливого залучення румунських збройних сил, в цілому суспільство не поділяє цей погляд. Як і у випадку інших європейських країн, питання будь-яких форм залучення їх армій є досить делікатним і складним з позиції внутрішньої політики та виборчого процесу. Водночас в Румунії, а особливо у великих європейських столицях, все частіше лунають голоси, які обговорюють необхідність посилення військових спроможностей держав-членів. В будь-якому випадку, питання безпекових гарантій має спиратися на загальний консенсус всіх лідерів ЄС, інакше можуть виникнути суперечливі й небезпечні внутрішні дискусії.

Фактор забезпечення прав національних меншин впливатиме на українсько-румунські відносини і в новому геополітичному контексті, який визначатиме проблему безпеки у Європі. У румунському суспільстві відкрито обговорюється необхідність проведення реформ в Україні, щоб вона відповідала європейським стандартам у сфері забезпечення прав національних меншин, зокрема, йдеться про румунську громаду в Чернівцях, Закарпатті та Одесі. Як зазначає Марін Герман, офіційний Бухарест сповідує дещо іншу модель забезпечення прав національних меншин, ніж Київ. Наприклад, усі національні меншини мають гарантоване хоча б одне місце в парламенті, і таких місць може бути й більше. Організації національних меншин беруть участь у виборах і можуть бути обрані в усіх повітах Румунії поряд з партіями, тож в румунському парламенті є представники національних меншин, що дозволяє їм створити потужну групу впливу на парламентському рівні — фракцію національних меншин.

Також існує низка програм фінансування на загальну суму в декілька мільйонів євро для медійних, культурних та освітніх проєктів цих меншин. У цьому контексті Румунія обрала специфічний підхід, запровадивши так звану політику позитивної дискримінації, в рамках якої національні меншини інколи отримують більше можливостей, ніж більшість. Беручи до уваги цю модель, зрозуміло, чому від України очікують зробити важливі кроки на законодавчому, інституційному та фінансовому рівнях. Відповідні рекомендації існують і на рівні Європейської комісії. Марін Герман вказує на потребу більш активної комунікації, щоб питання національних меншин не сприймалося по-різному в обох суспільствах, щоб воно стало елементом єдності та координації, а не продовжувало нас розділяти, використовуючись різними політичними силами обох держав. Українська національна меншина відіграла важливу роль у постійній підтримці біженців з України, які прибули до Румунії. Так само, румунська меншина в Україні може стати адвокатом інтересів України щодо її приєднання до Європейського Союзу, але Україні потрібно уважніше ставитися до неї ставитися, щоб та почувалася комфортно у себе вдома.

Марін Герман підкреслює, що Чорне море є специфічним середовищем для двосторонніх взаємодій, яке, на жаль, було забуте авторами стратегій безпеки як на рівні НАТО, так і на рівні ЄС та США. Румунія намагалася привернути увагу міжнародної спільноти до його геополітичного та геостратегічного значення, поки великі європейські та західні столиці дивилися в іншому напрямку, вважаючи, що інші глобальні питання та ризики безпеки є пріоритетними. Попри те, що з 2014 року Росія стала дуже впливовим гравцем у регіоні після незаконної анексії Криму, існує можливість для Румунії, України та Болгарії створити концепцію майбутньої стратегії безпеки Чорного моря. Адже це простір, який з'єднує ворота Європи з Дунаєм і половиною європейського континенту, потребує більшої уваги міжнародної спільноти. Політичні аналітики в Бухаресті виступають за активнішу участь Румунії в обговореннях стратегій безпеки Чорного моря, намагаючись перетворити цей регіон із зони нестабільності на передбачуваний простір, а в перспективі — на зону співпраці. Безумовно, це дуже складна мета в короткостроковій перспективі, оскільки ми маємо справу з Росією, яка прагне відновити свій імперський вплив на країни Східної Європи.

Ініціатива адміністрації Трампа щодо зменшення військової присутності в Європі, включаючи Румунію, викликає певне занепокоєння в Бухаресті. Присутність НАТО та американських військових у цьому регіоні використовувалася кремлівською пропагандою, в тому числі в Румунії, для сіяння недовіри до керівних партій. Існують різні румунські політичні сили, які пропагують ідею, що військові бази альянсу всередині країни не є елементом безпеки, не забезпечують стабільність, а навпаки — становлять велику уразливість для суспільства. Тому щоразу, коли випадає можливість, Марін Герман закликає своїх колег звернути увагу на Україну, яка страждає від жорстокої війни, та підкреслює, що членство Румунії в НАТО забезпечує суспільству стабільність. Не випадково Київ прагне долучитися до євроатлантичної спільноти, усвідомлюючи, що саме ця колективна безпека, у співпраці з великими світовими державами, може гарантувати йому реальні гарантії безпеки.

Наразі немає інших, більш ефективних гарантій безпеки, ніж євроатлантичні. Нам ще належить побачити, як швидко та ефективно відбудеться реформа ЄС, враховуючи необхідність підвищення елементів безпеки, разом із певним дистанціюванням від США. Залишається невідомим, чи стане Чорне море пріоритетним простором безпеки в порядку денному європейських держав,  – підсумовує експерт.

Розмовляв Павло Лодин