МОЛДОВА ПІСЛЯ ЗМІНИ ВЛАДИ: QUO VADIS? ПОГЛЯД З ПОЗИЦІЇ ЛІДЕРА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Відсторонення і гучне затримання генерального прокурора Молдови Александра Стояногло породило нові запеклі політичні дискусії у молдовському суспільстві. Високопосадовця підозрюють у корупційних діях ще на посаді депутата парламенту та корупційних зв’язках із політиком і бізнесменом В’ячеславом Платоном, причетним до сумнозвісної афери з виведення 1 мільярда доларів, так званого «ландромату». Президент Мая Санду в контексті затримання заявила, що люди вимагають справедливості і їх очікування спрямовані на «краще життя в країні, звільнення від корумпованих кланів». Натомість для її політичних опонентів це послугувало причиною для того, щоб вивести своїх прихильників на вулиці з гаслами про переслідування політичних опонентів (Стояногло був раніше депутатом від Партії соціалістів і призначений генпрокурором ще попереднім президентом Ігорем Додоном) та навіть про «захоплення державної влади».

Куди ж далі насправді рухається Молдова при новій проєвропейській владі? Чи можемо говорити про початок демократичних реформ і боротьбу з корупцією? Чи навпаки – суспільство вже починає розчаруватися діями Санду і її команди (адже вже мали місце випадки, коли влада в Молдові оголошувала себе проєвропейською, однак не виправдовувала покладених сподівань)?

Для цього ми вирішили поспілкуватися з політично незалежним лідером місцевого самоврядування в Молдові. Відсутність політичної приналежності дозволяє незангажовано дивитися на політичні процеси всередині країни, а погляд із позиції місцевого рівня дозволяє показати інший фокус, співвіднести те, що відбувається на центральному рівні у цій невеликій, однак цікавій для міжнародних експертів країні у регіоні, з ситуацією на місцях.

Костянтин Кожокару є примарем (міським головою) Єдинців з 2007 року, голова Асоціації примарів міст і муніципій Республіки Молдови (з лютого 2021 року) та віцеголова Конгресу місцевої влади Молдови (CALM). Закінчив філологічний факультет (вчитель румунської мови) Бельцького державного університету ім. Алеку Руссо, а також здобув спеціальність «Менеджмент місцевого управління» в Інституті публічної політики (Кишинів). Є представником від місцевого самоврядування Молдови у Раді Європи.

Єдинці (рум. Edineţ) - місто на півночі Молдови, розташоване на відстані 200 км від столиці Кишинева, центр однойменного району. У місті проживає близько 20 000 населення (з урахуванням двох приміських сіл).

– Можете трохи розповісти про проєкт, які під Вашим керівництвом реалізуються у місті Єдинці, чого вдалося загалом Вам досягти на посаді?

– З початку 2021 року місто реалізує європейський грантовий проєкт «Єдинці – місто майбутнього», який передбачає побудову «розумного міста» впродовж наступних чотирьох років: транспортної інфраструктури, смартпідходів до розв'язання проблеми водопостачання, вуличного освітлення (на 70 % вже забезпечене освітлення в місті), створення громадського транспорту по стандартах Євро-6, плану мобільності, урбаністичного плану міста в 3D тощо. Загалом проєкт становить 4 млн 300 тисяч євро. З них 3 млн 700 тисяч євро – з нашого боку, а решта – з боку партнера проєкту, румунського міста Алба-Юлія. У даному проєктові, крім Єдинців, з молдавських міст бере участь тільки Кишинів, який має партнером польський Люблін. Також передбачається в рамках гранту направлення коштів на реалізацію ідей громадських організацій та ініціативних груп.

Я прийшов на посаду при бюджеті 8 мільйонів, а сьогодні можемо вже говорити про 100 мільйонів молдовських лей у казні Єдинців.

– Ви на посаді примаря з 2007 року, тому маєте великий управлінський досвід і можливість порівняти, як доводилося місцевому самоврядуванню при різній владі у Молдові. Які у Вас очікування щодо нової влади, як налагоджується взаємодія по лінії центр-місцеві громади? Які законодавчі кроки очікуєте для покращення умов функціонування місцевого самоврядування в Молдові?

Мені доводилося працювати на посаді ще при владі комуністів, коли було достатньо все централізовано та без підтримки зовнішніх партнерів; при владі «зелених» (Ліберально-демократичної партії Молдови – авт.), при владі «демократів» (лідер «Демократичної партії Молдови» Павел Філіп при підтримці інших партій був прем’єр-міністром країни з 2016 по 2019 роки – авт.), при подальших політичних альянсах,  що формували уряд… Я зазвичай кажу: у перший рік я навчився говорити публічно; маючи другий мандат – аналізувати, що говорю; на третьому – навчився мовчати публічно, особливо при владі «демократів», коли одна людина насправді усім управляла; а вже на четвертому мандаті я навчився мріяти. Все що ми зараз робимо в Єдинцях – постало саме із мрій, тому що тривалий час європейські фонди не були відкритими для Молдови.

Щодо сьогоднішньої влади, то пробує дивитися на це все з позиції своєї політичної незалежності як міського голови. Для мене великих зрушень поки не помітно, але це обґрунтовано наявністю поки старих людей у всіх структурах. Прийшло в політику багато нових людей, які ще не дуже розбираються в законодавчій базі і виконавчій владі. Вони прийшли на антисистемній хвилі, але поки є недостатньо підготовленими. Тому цій команді потрібен певний час – до року, щоб розібратися в процесах і підготувати нових людей, або залучати досвідчені кадри від політичних попередників. Поки не дуже працюють зв’язки між центром і владою на місцях. Зрушень у боротьбі з корупцією поки також не особливо видно – більше можемо спостерігати "розбірки" нинішньої і колишньої влади.

Водночас на місцях залишилося багато представників попередників, тому ситуація може на цьому рівні змінитися лише після місцевих виборів. Я виступаю за швидке впровадження адміністративної реформи, зокрема ліквідацію трирівневої системи (центральний-регіональний-місцевий рівень) і запровадження дворівневої, тобто мають залишитися тільки центр і громади.  Потрібно, щоб були експерти, які розроблятимуть це все на законодавчому рівні. Також муніципалітети потребують укрупнення – не можуть існувати окремі громади з тисячею мешканців. Загалом Молдова чекає на цю адміністративну реформу вже 30 років, вона потрібна нашій країні як повітря.

Слід відзначити більшу відкритість сьогоднішнього президента до питання реформування Молдови, однак поки бракує практичних кроків щодо децентралізації. На місцевому рівні потрібне відповідне законодавство щодо формування місцевої поліції, децентралізації державних фондів, зокрема дорожніх фондів – адже населення чи не найперше вимагає з місцевої влади якісних доріг, на які потрібні значні кошти. Хоча би третина коштів, що направляються на дороги різного значення, мають іти саме на місцеві. Тому потрібні відповідні зміни у податковому законодавстві.

Надзвичайно потребуємо судової реформи, реформування системи юстиції. Адже ця сфера, на жаль, чи не найбільше кульгає у Молдові. Тут можу сказати, що певні позитивні сигнали в цьому напрямку з боку влади все ж бачу.

Відчуваються певні популістичні лозунги від нової влади – наприклад, підняти пенсії, зокрема і для діаспори, яка не сплачувала тут податків. Я вважаю, що перш ніж робити такі виплати, ці гроші треба заробити, тобто сприяти розвитку бізнесу, а не тиснути на нього податковим навантаженням. Потрібно зберігати баланс між підтримкою малозабезпечених і розвитком бізнесу. У влади має бути відповідне політичне бачення.

Чи пожвавились внутрішні і зовнішні інвестиції в економіку місцевих громад після зміни влади в Кишиневі? Чи активніше заходить європейський бізнес і чи немає йому перешкод у цьому?

Поки очікуємо таке в майбутньому. Дійсно з приходом нової влади зовнішні держави стали більш прихильними до Молдови, особливо європейські. Відчувається більша відкритість. Але це обумовлюється очікуваннями від влади позитивних зрушень. Тому від неї вимагаються відповідні зусилля. Якщо популізм підмінятиме пошук і формування стратегічного бачення розв'язання ключових проблем – цей кредит довіри буде втрачений.

Однак поки зберігаються сподівання, зважаючи на відкритість президента, яку я помічаю – хоча ми не президентська республіка. Разом із іншими примарями ми підтримуємо цю владу. Однак даємо певний термін – орієнтовно до весни наступного року – коли очікуємо вже результатів від неї, щоб побачити врешті очікувані зрушення. Якщо їх не буде, побачимо, що теперішня влада займається тим же, що й попередня, зокрема призначаючи на посади не за компетенціями, а через наближеність і кумівство, то будемо міркувати над власним політичним рухом, який дасть Молдові новий імпульс. Слід зауважити, що із 898 голів громад понад 100 є політично незалежними – така ситуація вперше в незалежній історії. Це означає, що велика частина молдаван між тими політсилами, що існують, не визначилися. Міські голови – це люди з власним політичним іміджем і баченням. Часто буває, що їм довірили свої голоси понад половина виборців громад, які ті очолюють. Що означає бути незалежним? Я самостійно вибираю свій управлінський шлях. Але все ж йти самостійно буває складно, відчувається потреба, щоб мати свою команду (міська рада Єдинців представлена 23 місцевими депутатами, найбільше мандатів має Партія соціалістів, які є політичними опонентами примаря – авт.).

Якщо ми будемо бачити позитивні зрушення від влади, звичайно, ми її як очільники місцевого самоврядування будемо підтримувати. Якщо ж ні – будемо створювати відповідний політичний баланс через власну участь. У рамках CALM відстоюємо ідею прийняття закону про місцеві партії.

Як налагоджена міжнародна співпраця Єдинців?

Уже згадували про європейський грантовий проєкт, де маємо партнера з Румунії, співпрацюємо з багатьма іншими румунськими містами. З України – це міста Вінниця та Кам'янець Подільський. Також є активна співпраця з польськими містами, особливо по лінії ревіталізації через Фонд міжнародної солідарності.

Дякую за розмову.

Розмовляв Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії